КОЗАРЛЮГА — ЕТИМОЛОГІЯ

ЗМІСТ

коза́к «на Україні в XV--XVIII ст. -- вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на південні землі України й брала участь у визвольній боротьбі проти татаро-турецьких і польських загарбників; нащадок такої людини; у Росії XVI--XVIII ст.-- вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на окраїни держави (Дон, Яїк); у дореволюційній Росії з XVIII ст. -- представник військового стану, уродженець військових областей, який був зобов’язаний служити в армії за пільгове користування землею; рядовий кавалерійської частини, укомплектованої з таких представників; уродженець колишніх військових областей; парубок, юнак; відважний, завзятий, хоробрий чоловік; веселий, жвавий український народний танець, спочатку поширений серед козацтва; музика до цього танцю»

давнє запозичення з тюркських мов;
тур. kazak «козак», крим.-тат. казак «вільна, незалежна людина; шукач пригод, бродяга», каз. тат. кирг. аз. башк. qazaq «тс.; слуга», кумик. казак «зброєносець у феодала, дружинник», чаг. казак «вільна людина; бродяга, розбійник» пов’язуються з дтюрк. kez- «ходити, блукати, мандрувати»;
р. казак «козак», заст. коза́к, ст. казакъ «тс.», козакъ «робітник, батрак», бр. болг. каза́к «козак», п. вл. kozak (з укр.), ч. слц. kozák, м. козак, схв. кòзāк, слн. kozák «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

козакува́ти «бути козаком; парубкувати»
козакува́тий «такий, що має козацький норов»
козарлю́га «богатир-козак»
коза́цтво «козаки, козацький стан»
козача́ «дитя козака»
коза́ча «козацтво» (зб.)
козаче́нко «син козака»
коза́чизна «козаччина; козацький стан, козацький край Ж»
коза́чий
козачина́ «козацький край, козацький стан»
козачи́на «козак»
коза́чити «тс.»
козачі́я «козаки, козацький стан»
коза́чка «дружина або дочка козака»
козачо́к «хлопчик-слуга (у дворянському побуті); веселий, жвавий український народний танець, музика до цього танцю; [маленький козак]»
коза́ччина «період в історії України (друга половина XV--XVI ст.), коли козаки вели визвольну боротьбу проти шляхетської Польщі й турецькотатарських загарбників; [козацький край, козацький стан Ж]»
козу́р «козарлюга»
козу́ря «маленький козак»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
qazaq «тс.; слуга» азербайджанська
qazaq «тс.; слуга» башкирська
каза́к «козак» білоруська
каза́к «козак» болгарська
kozak (з укр.) верхньолужицька
kez- «ходити, блукати, мандрувати» давньотюркська
qazaq «тс.; слуга» казахська
qazaq «тс.; слуга» киргизька
казак «вільна, незалежна людина; шукач пригод, бродяга» кримсько-татарська
казак «зброєносець у феодала, дружинник» кумикська
козак македонська
kozak (з укр.) польська
казак «козак» російська
кòзāк сербохорватська
kozák словацька
kozák «тс.» словенська
qazaq «тс.; слуга» татарська
kazak «козак» турецька
козакъ «робітник, батрак» українська
казак «вільна людина; бродяга, розбійник» чагатайська
kozák чеська
коза́к ?
казакъ «тс.» ?


хаза́ри «тюркські напівкочові племена, які в I тисячолітті н. е. жили в Південно-Східній Європі» (іст.)

запозичення з тюркських мов;
тюрк. *kazar, джаг. хазар «блукати, втікати» пов’язане з тюрк. kez- «ходити, блукати, мандрувати»;
від цієї етнічної назви походить, очевидно, й укр. козарлю́га фам. «козачище»;
р. хоза́ры, хаза́ры, бр. хаза́ры, др. козаре (мн.), п. chazar, ч. chazaři, болг. хаза́ри;
Фонетичні та словотвірні варіанти

хоза́ри
хоза́рин
хоза́рський
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хаза́ры білоруська
хаза́ри болгарська
козаре (мн.) давньоруська
chazar польська
хоза́ры російська
*kazar тюркські
kez- «ходити, блукати, мандрувати» тюркські
козарлю́га українська
хаза́ры українська
chazaři чеська
хазар «блукати, втікати» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.