КОВІНЬКА — ЕТИМОЛОГІЯ

не зовсім ясне;

можливо, давніше *кову́ля, похідне від того самого кореня, що й кові́нька, [ковеня́];

може бути також звичайним афективним утворенням;

бр. [кавяня́] «кочерга», [каве́нька] «палка для опори під час ходіння»;

очевидно, пов’язане з [ка ву́ля] «загнутої форми палиця», [кове́зка, кови́зка] «тс.», разом з якими може бути виведене від псл. kovati «кувати; бити»;

зіставлення з р. ковыля́ть «шкандибати» (Фасмер II 274), як і виведення з ко + вити (Никончук Этимология 1977, 125), викликає сумнів;

не зовсім ясне;

очевидно, пов’язане з кові́нька, [ковеня́] «кочерга» (див.);

псл. kovyka «гак»;

не зовсім ясне;

очевидно, пов’язане з [каву́ля] «загнута палиця», [ковеня́] «кочерга», кові́нька;

пов’язання з др. цсл;

куко(носъ) «горбоносий», з яким зіставляє ться укр. ку́кса «залишок покаліченої руки» (Фасмер–Трубачев II 154, 404; Куркина Этимология 1970, 94; Преобр. І 280; Горяев 126; Младенов 226), потребує додаткової аргументації;

ще менш імовірне виведення з іт. cavicchia «кілочок», що продовжує лат. clāvicula «ключик; вусик виноградної лози», демінутивного утворення від clāvis «ключ; засув; гачок» (Pisani Paideia (1953) 8/2, 112);

р. кавы́ка «надрядковий знак; завиток на письмі, кривуля; [перешкода, утруднення]», [ковы́ка] «тс.», кавы́чки (мн.) «лапки», бр. закавы́ка «утруднення; хитрість», болг. кави́чки «лапки», слн. kávka «гак; нерозбірлива буква», цсл. кавыка «крюковий знак»;