КОБИЛИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
кобибили́ця «байка, небилиця»
складне утворення з [коби́] «якби» і били́ця «бувальщина»;
первісне значення – «ніби правда»;
форма кобили́ця постала шляхом стягнення першої;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кобили́ця
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| коби́ «якби» | українська |
| били́ця «бувальщина» | українська |
| кобили́ця | українська |
коби́ла «самиця коня; знаряддя праці або спорту, схоже на коня»
псл. kobyla «кобила; знаряддя або предмети, схожі на коня»;
зіставлялося з гр. καβάλλης «робочий кінь», лат. caballus «кінь, особливо робочий; шкапа», cabō «мерин», н. [kōb] «кінь, шкапа»;
взаємний стосунок цих слів залишається невиясненим;
можливо, це мандрівний термін малоазіатського або фракійського походження;
р. кобы́ла, бр. кабы́ла, п. kobyła «кобила, сорт великих слив; купа сіна, стіг», ч. слц. kobyla «кобила», вл. kobła, kobyła, нл. kobyła, kobuła, полаб. ťübålă «тс.», болг. коби́ла, м. кобила, схв. кòбила, слн. kobíla «кобила», стсл. кобыла «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
коби ля́рка
коби́лана
«кобиляче м’ясо, конина»
кобили́нець
«кінський гній»
коби́ли́ця
коби́лка
(назва різних знарядь, деталей знарядь, грудної кістки у птахів)
коби́льник
«любитель коней»
коби́льниці
«поручні»
коби́льниця
«козла; верстат майстра, що робить вози Ж; липова дошка, на якій витягують шкіру Я; кусок дерева, на якому розбивають шкіру Я»
кобильо́ха
«тс.»
кобиля́
«лошичка»
кобиля́к
«гнойовик, Geotrupes stercorarius L.»
(ент.)
кобиля́нка
«сорт великих круглих слив»
кобиля́тина
«кінське м’ясо»
коби́лячий
скобилкува́тися
«зноровитися»
(про коней)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кабы́ла | білоруська |
| коби́ла | болгарська |
| kobła | верхньолужицька |
| kobyła | верхньолужицька |
| καβάλλης «робочий кінь» | грецька |
| caballus «кінь, особливо робочий; шкапа» | латинська |
| cabō «мерин» | латинська |
| кобила | македонська |
| kobyła | нижньолужицька |
| kobuła | нижньолужицька |
| kōb «кінь, шкапа» | німецька |
| ťübålă «тс.» | полабська |
| kobyła «кобила, сорт великих слив; купа сіна, стіг» | польська |
| kobyla «кобила; знаряддя або предмети, схожі на коня» | праслов’янська |
| кобы́ла | російська |
| кòбила | сербохорватська |
| kobyla «кобила» | словацька |
| kobíla «кобила» | словенська |
| кобыла «тс.» | старослов’янська |
| kobyla «кобила» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України