КЛИГАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

кли́гати «важко, повільно йти»

неясне;
можливо, споріднене з ковганка, кульга́ти, чо́вгати і зводиться до псл. *kъlg-, *kblg- з пейоративним суфіксом -g-;
Sławski I 124;
р. [клы́гать] «іти повільно, по-старечому; кульгати», [клы́ги] «ноги (голі, брудні, худі)», бр. [клы́гаць] «шкандибати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

окли́гати «одужати, поздоровішати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
клы́гаць «шкандибати» білоруська
*k<SUP>ъ</SUP>l̥g- праслов’янська
клы́гать «іти повільно, по-старечому; кульгати» російська
клы́ги «ноги (голі, брудні, худі)» російська
ковганка українська
кульга́ти українська
чо́вгати українська


окли́гати «видужати»

не зовсім ясне;
очевидно, результат видозміни деетимологізованої форми *одлигати «полегшати» (про хворобу, пор. [відли́г(ну)ти] «полегшати на душі»), пов’язаної з одли́га, відли́га;
менш імовірне походження від дієслова [кли́гати] «ледве йти» (про млин і под.), яке саме може бути результатом вторинного розкладу слова окли́гати з видозміною значення;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*одлигати «полегшати» (про хворобу, пор. [відли́г(ну)ти] «полегшати на душі») ?
одли́га ?
відли́га ?
кли́гати «ледве йти» (про млин і под.) ?
окли́гати ?

покли́зати «піти геть Пі; швидко піти Нед»

очевидно, пов’язане з кли́гати «важко, повільно йти», зближеним із [скли́знути] «вислизнути, зникнути»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кли́гати «важко, повільно йти» українська
скли́знути «вислизнути, зникнути» українська

кли́зати «іти»

очевидно, споріднене з клигати і ко́взати (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
клигати українська
ко́взати українська

Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.