КИДАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ки́дати

можливо, сюди ж лит. šáuti «стріляти; штовхати; швидко рухати», лтс. šaũt «швидко рухати в певному напрямі», saut «стріляти» (Мартынов Сл. и ие. аккомод. 156);
споріднене з лтс. kûdît «поганяти», лит. skudrùs «живий, жвавий», дісл. skjōta «стріляти; пхати; кидати», двн. skiozan «стріляти; кидати» (›нвн. schießen «стріляти»), нвн. [hutzen] «поганяти; цькувати; пхати», дінд. códati «поганяє; запалює», skúndate «спішить», що зводяться до іє. *(s)keud- «кидати; стріляти; цькувати»;
псл. kydati, ітератив від зниклого *kysti (‹*kyd-ti);
р. кида́ть «кидати», бр. кі́даць «тс.», п. kidać «капати (про густе); кидати», ч. kydati «кидати (гній)», слц. kydať «тс.», вл. kidać «висипати, виливати; розкидати (гній)», нл. kidaś «тс.», полаб. pütʼáinə (‹*pokyne) «звалить», болг. [ки́дам] «кидаю», [ки́на] «деру, рву», схв. кȕдати «рвати, ламати», слн. kídatі «викидати», стсл. искыдати «викидати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́кид
викида́ч
ви́кидень
ви́кидка «викидання; [жарт, витівка]»
викидни́й «той, що викидається; (у словосполученні викидна цурка «вид дитячої гри»
ви́кидок «пай, частина»
ви́кидом
викидча́ «викидень»
ви́кидьки «сміття, відходи»
ви́кинутися «удатися, бути схожим; стати винятком»
ві́дкид
відки́дний
за́кид
закидни́й «багатосніжний»
кид «кидок»
ки́давка «катапульта»
ки́дальний
ки́дальник
киді́й «той, хто підкидає снопи на молотарку»
кидко́м
кидовий (у словосполученні ки́дові дрова «тонкі дрова завдовжки до півметра»)
кидо́к
кидь (виг.)
кидь «відстань, на яку щось можна кинути»
кидькома́
кидьо́к
ки́нути
навки́дки
навки́дь
навки́дьки
навкидя́
навки́дяча́
навпоки́нь
наки́да́льний «призначений для накидання»
наки́дальник «робітник, Що вантажить снопи»
накидати «примушувати до чогось»
наки́дач
на́кидка «додаток; [вид рибальської сітки]»
на́кидка «вид одягу; покривало»
накидни́й
на́кидом «силоміць, під примусом»
нарозки́дку
обкида́н «бордюр у вишивці на полотні»
о́бкидень «місце, пропущене під час сівби вручну»
о́бкидок «малі поточні витрати»
о́кид «колосся, що лишилось після жнив»
о́киди «зовнішні вияви нашкірних хвороб (висипка, короста тощо)» (мн.)
о́кидь «легкий весняний сніг (після того, як розтанув зимовий)» (жін. р.)
пeреки́нець «тс.»
перекида́ч
переки́дистий
пере́кидки «перекидом»
переки́дни́й
пере́кидом
пере́кидьки «тс.»
переки́дький «перекидистий»
переки́дько «перекинчик»
переки́нчик
переки́ня (жін. р.)
пі́дкид «перша оранка»
підки́данка «тс.»
підки́дач «той, хто підкидає»
підкида́чка
підкидни́й «той, що підкидають; (у словосполученні п. дурень «гра в карти»
пі́дкидок «підкидьок»
підкидча́та «малі санчата, які при перевезенні дерева підставляють під кінець, що звисає з великих саней»
підки́дьок
поки́дачка «жінка, що розлучилася з чоловіком»
поки́дище «людина, яку покинуто»
по́кидь «покидьок»
по́ки́дька «кинута річ; покинута жінка (дівчина)»
по́ки́дьки (мн. до по́ки́дьок)
поки́дько «покинута істота чоловічої статі; покидьок (про людину)»
поки́дьковий
по́ки́дьок «кинута непотрібна річ; людина, що відкидається суспільством»
поки́нько «покидьок»
прикида́тися «удавати»
при́киди «удавання»
при́кидка «додаток»
прикидли́вий «оманливий, фальшивий; який легко починає гноїтися»
прики́дливий «старанний, охочий (до чогось)»
прики́док «приклад коло скирти»
прики́дчивий «той, хто чіпляється (до чогось); надміру послужливий»
про́кид «пробудження»
прокида́ти «будити»
прокида́тися
прокіда́цца «зʼявлятися (про гриби в лісі)»
ро́зкид
розкида́ч (техн.)
розки́дистий
розки́дка «спосіб орання землі (від країв до середини)»
розки́дливий
розкидни́й
розки́дчастий
скид (геол.)
скида́льний
скида́льник
скида́тися «бути схожим»
скида́ч
ски́дка
скидни́й
скидча́ «ягнянедоносок»
скидя́ «кидаючи»
ски́нути «передчасно народити»
упереки́дь
уро́зкид
урозки́дку
уро́зкидь
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кі́даць «тс.» білоруська
ки́дам «кидаю» болгарська
ки́на «деру, рву» болгарська
kidać «висипати, виливати; розкидати (гній)» верхньолужицька
skiozan «стріляти; кидати» (›нвн. schießen «стріляти») давньоверхньонімецька
códati «поганяє; запалює» давньоіндійська
skúndate «спішить» давньоіндійська
skjōta «стріляти; пхати; кидати» давньоісландська
*(s)keud- «кидати; стріляти; цькувати» індоєвропейська
šaũt «швидко рухати в певному напрямі» латиська
saut «стріляти» латиська
kûdît «поганяти» латиська
šáuti «стріляти; штовхати; швидко рухати» литовська
skudrùs «живий, жвавий» литовська
kidaś «тс.» нижньолужицька
hutzen «поганяти; цькувати; пхати» нововерхньонімецька
schießen нововерхньонімецька
pütʼái̯nə «звалить» (‹*pokyne) полабська
*pokyne полабська
kidać «капати (про густе); кидати» польська
kydati праслов’янська
*kysti (‹*kyd-ti) праслов’янська
*kyd-ti праслов’янська
кида́ть «кидати» російська
кȕдати «рвати, ламати» сербохорватська
kydať «тс.» словацька
kídatі «викидати» словенська
искыдати «викидати» старослов’янська
kydati «кидати (гній)» чеська

неки́нений «неторканий, незайманий»

похідне утворення від *кинути «торкнути»;
етимологічне відношення цих форм до ки́дати «метати» неясне;
пор. [кини́] «торкни» Ж, [доки́нутися] «доторкнутися» Ж;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*кинути «торкнути» українська
ки́дати «метати» українська
кини́ «торкни» українська
доки́нутися «доторкнутися» українська

сус «стрибок»

запозичення з польської мови;
п. sus «стрибок» виникло з szus «тс.», що походить від нвн. Schuss «стрімкий, швидкий рух», пов’язаного з дієсловом schiessen «стріляти; кинутися», спорідненим з дісл. skjōta «кидати, стріляти», дінд. skāndate «поспішає», лит. skundrùs «меткий», стсл. искыдати «викидати», укр. ки́дати;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
skāndate «поспішає» давньоіндійська
skjōta «кидати, стріляти» давньоісландська
skundrùs «меткий» литовська
Schuss «стрімкий, швидкий рух» нововерхньонімецька
sus «стрибок» польська
искыдати «викидати» старослов’янська
ки́дати українська
szus «тс.» ?
schiessen «стріляти; кинутися» ?

ки́дик «маленька людина; попелюшка»

неясне;
очевидно, утворене на основі ки́дати;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ки́дати українська

шкот «снасть для керування вітрилами»

гол. schoot «шкот» утворене від дієслова schieten «стріляти; сходити, рости; попускати канат (на кораблі); ударяти» (‹ снідерл. scieten «розпукуватися; стріляти, кидати»), що разом зі своїми германськими відповідниками (двн. skioӡan «кинутися», нвн. schieβen «кинутися; стріляти») споріднене з псл. kydati, укр. ки́дати;
запозичене з голландської мови за посередництвом російської;
р. шкот, ст. шхот, бр. болг. шкот, п. szkoty (мн.), схв. шко̏та «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шкот білоруська
шкот болгарська
schoot «шкот» голландська
schieten «стріляти; сходити, рости; попускати канат (на кораблі); ударяти» (‹ снідерл. scieten «розпукуватися; стріляти, кидати») голландська
skioӡan «кинутися» давньоверхньонімецька
schieβen «кинутися; стріляти» нововерхньонімецька
szkoty (мн.) польська
kydati праслов’янська
шкот російська
шхот (ст.) російська
шко̏та «тс.» сербохорватська
scieten «розпукуватися; стріляти, кидати» середньонідерландська
ки́дати українська

шкут «човен з вітрилами»

запозичене з голландської мови, можливо, за російським або польським посередництвом;
гол. schuit «невелике судно, барка» споріднене із снн. schute, сангл. shoute, дісл. skūta, шв. skuta «тс.», які пов’язані з гол. schieten (н. schieβen, англ. shoot) «стріляти, (первісно) кидати, метати» і його іншими германськими відповідниками, а також із псл. kydati, укр. ки́дати;
р. шкут «вид баржі», ст. шхут, п. szkuta, szkut «барка», ч. škuta «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

шко́та «вид річкового судна»
шку́та «тс. Нед; вид річкового судна Пі»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
shoot англійська
schuit «невелике судно, барка» голландська
schieten «стріляти, (первісно) кидати, метати» (н. schieβen, англ. shoot) голландська
skūta давньоісландська
schieβen німецька
шхут (ст.0 польська
szkuta «барка» польська
szkut «барка» польська
kydati праслов’янська
шкут «вид баржі» російська
shoute середньоанглійська
schute середньонижньонімецька
ки́дати українська
škuta «тс.» чеська
skuta «тс.» шведська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.