КВИЛИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

квили́ти «скиглити»

псл. kviliti ‹ *kveilītei «жалісно плакати; скиглити», звуконаслідувального походження, можливо, споріднене з дісл. væla, англ. wail «тс.»;
повʼязується також (Sławski III 490–491) з kvikati;
початкове cv- замість kv- походить із основи каузатива псл. kvěliti ‹ *kvoilītei, яка в південнословʼянських мовах зазнала зміни початкового kv- в cv- під впливом наступного ě з оі;
р. [квили́ть] «скиглити», [кве́лить] «тс.», др. цвилити «плакати; сумно співати», п. kwilić «тихо, жалібно плакати; скиглити», ч. kvíleti (kvíliti) «ридати, лементувати; завивати», слц. kviliť «жалібно плакати, стогнати; пищати», вл. čwilować (čwěl-) «мучити», нл. ст. kwiliś «хлипати, плакати, лементувати», полаб. kvai̯lĕ «плаче, квилить, пищить» (про дитину), болг. цви́ля «іржу», м. цвила «лементує, пищить; жалібно ірже; сичить», схв. цви́љети «лементувати, плакати; скиглити; скрипіти», слн. cvíliti «кувікати, скиглити; вити; скрипіти», стсл. цвилити, цвилѣти «плакати, оплакувати, голосно скаржитися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

квили́на «плач, стогін»
кви́лля «стогін, плач, завивання вітру»
квиль «стогін, жалібний крик»
кві́лити «іржати»
сквилі́ти «стогнати; скиглити»
ти «заквилити»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
wail «тс.» англійська
цви́ля «іржу» болгарська
čwilować «мучити» (čwěl-) верхньолужицька
væla давньоісландська
цвилити «плакати; сумно співати» давньоруська
цвила «лементує, пищить; жалібно ірже; сичить» македонська
kwiliś «хлипати, плакати, лементувати» (ст.) нижньолужицька
kvai̯lĕ «плаче, квилить, пищить» (про дитину) полабська
kwilić «тихо, жалібно плакати; скиглити» польська
kviliti «жалісно плакати; скиглити» праслов’янська
*kveilītei праслов’янська
kvikati праслов’янська
kvěliti праслов’янська
*kvoilītei праслов’янська
квили́ть «скиглити» російська
кве́лить «тс.» російська
цви́љети «лементувати, плакати; скиглити; скрипіти» сербохорватська
kviliť «жалібно плакати, стогнати; пищати» словацька
cvíliti «кувікати, скиглити; вити; скрипіти» словенська
цвилити старослов’янська
цвилѣти «плакати, оплакувати, голосно скаржитися» старослов’янська
kvíleti «ридати, лементувати; завивати» (kvíliti) чеська

напокво́л «на глум»

результат злиття прийменника на з незасвідченим іменником *поквол «знущання», пов’язаного з прикметником кво́лий «слабий» (первісно «змучений») і дієсловами квили́ти «скиг-лити», цвіли́ти «бити, батожити» (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
на з незасвідченим іменником *поквол «знущання» ?
кво́лий «слабий» (первісно «змучений») ?
квили́ти «скиг-лити» ?
цвіли́ти «бити, батожити» ?

тхіміти «квилити»

результат фонетичної видозміни форми квили́ти (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
квили́ти українська

кво́лий «неміцний, тендітний; млявий; слабий; повільний; невправний»

очевидно, результат видозміни давнішого значення «повільний», повʼязаного з прислівником [кво́ли] «повільно»;
у похідних утвореннях відчувається семантичне зближення з квили́ти «скиглити, плакати»;
безпосереднє виведення р. [кво́лый, квёлый] від p. [квели́ть] «дражнити; доводити до сліз» (Фасмер II 218–219), очевидно, неточне;
виведення від гіпотетичного псл. *kъv-, повʼязуваного з kyv-ati «кивати» (Ильинский РФВ 1917/3–4, 204–206) сумнівне;
зіставлення р. [кво́лый] з хи́лый з реконструкцією давнішого *хволый (Преобр. І 304) необґрунтоване;
р. [кво́лый] «кволий, вʼялий, плаксивий, хворобливий», [квёлый] «тс.; лінивий; блідий», бр. кво́лы «кволий», кво́ліцца «почувати себе хворим; стогнати; [скаржитися на хворобу]»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

квіль «кволість»
кво́литися «нездужати; скаржитися»
кволі́ти «ставати кволим; нездужати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кво́лы «кволий» білоруська
кво́ліцца «почувати себе хворим; стогнати; [скаржитися на хворобу]» білоруська
*kъv- праслов’янська
kyv-ati «кивати» праслов’янська
кво́лый російська
квёлый російська
кво́лый російська
*хволый російська
хи́лый російська
кво́лый «кволий, вʼялий, плаксивий, хворобливий» російська
квёлый «тс.; лінивий; блідий» російська
кво́ли «повільно» українська
квили́ти «скиглити, плакати» українська
квели́ть «дражнити; доводити до сліз» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.