КАЧАН — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кача́н «головка капусти; стрижень капусти; стебло суцвіття кукурудзи; початок кукурудзи; недоїдена середина яблука або груші»
виводиться також (Sławski II 13–14; Mikl. TEI Nachtr. 2, 150; Lokotsch 95; Sköld 24–25) із тур. чаг. koçan «стебло, качан», тат. kočan, які далі повʼязуються з тур. чаг. koç «баран», хоча можуть бути й запозичені з російської мови (Радлов II 616);
вважається спорідненим з свн. hagen «бик, бугай», нвн. Hegel «тс.», Haksch «кнур» (Фасмер II 356; Bern. I 536; Младенов 254; Falk–Torp. 447);
не зовсім ясне;
псл. коčаnъ «качан»;
р. коча́н «головка капусти; [стебло суцвіття кукурудзи; стрижень капусти]», бр. кача́н «тс.», п. kaczan, koczan (з укр.), слц. [kočian] «бурʼян; стебло», схв. кòчāњ «качан», р.цсл. кочанъ «penis»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
закачані́ти
«задубнути від холоду»
качани́стий
кача́нка
«сорт дині»
качанкува́тий
кача́ння
«качани»
(зб.)
качаня́
«невеликий качан»
коча́н
«тс.»
кочані́ти
«клякнути від холоду»
скачані́ти
«заклякнути»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кача́н «тс.» | білоруська |
| Hegel «тс.» | нововерхньонімецька |
| Haksch «кнур» | нововерхньонімецька |
| kaczan (з укр.) | польська |
| koczan (з укр.) | польська |
| коčаnъ «качан» | праслов’янська |
| коча́н «головка капусти; [стебло суцвіття кукурудзи; стрижень капусти]» | російська |
| кòчāњ «качан» | сербохорватська |
| hagen «бик, бугай» | середньоверхньнімецька |
| kočian «бурʼян; стебло» | словацька |
| kočan | татарська |
| koçan «стебло, качан» | турецька |
| koç «баран» | турецька |
| koçan «стебло, качан» | чагатайська |
| koç «баран» | чагатайська |
| кочанъ «penis» | ? |
кочере́ґа «бруква, Brassica napus L.» (бот.)
очевидно, похідне утворення від *кочера «качан» (пор. р. [кочёра] «сукуватий стовбур»), що пов’язується з лит. kùkštera «горб, спина; тягар» (Būga RR I 445);
може бути споріднене також з кача́н, коче́рга́;
р. кочеры́га «качан»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kùkštera «горб, спина; тягар» | литовська |
| кочёра | російська |
| *кочера «качан» (пор. р. [кочёра] «сукуватий стовбур») | українська |
| кача́н | українська |
| коче́рга́ | українська |
| кочеры́га «качан» | ? |
ко́чка «залишок від скошеної бадилини кукурудзи Mo; корч, пеньок, купина на болоті Я»
у такому разі споріднене з лтс. kukurs «горб; пипоть (у курей)»;
можливо, пов’язане з кача́н [коча́н] або з *kъkъ (пор. схв.-цсл. кькь «волосся, кучері», κыка «тс.») і з ку́ча «купа»;
не зовсім ясне;
р. ко́чка «купина», [ко́ча] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кічкува́ння
«корчування»
кочкова́тий
(у сполученні [к-та осока])
кочко́вий
«вид очерету, що росте на купинах»
(комиш)] Дз
кочкува́ння
«тс.»
кочкува́ти
«корчувати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kukurs «горб; пипоть (у курей)» | латиська |
| *kъkъ | праслов’янська |
| кача́н «купа» (пор. схв.-цсл. кькь «волосся, кучері», κыка «тс.») | російська |
| коча́н | російська |
| ко́чка «купина» | російська |
| ко́ча «тс.» | російська |
| ку́ча | українська |
| кькь | ? |
| κыка | ? |
качала́йки «залишки бадилля скошеної кукурудзи»
очевидно, афективне утворення, повʼязане з кача́н «початок кукурудзи» (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кача́н «початок кукурудзи» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України