КАТАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
коти́ти
псл. kotiti «кидати, перевертати; котити»;
дальша етимологія не зовсім ясна;
найвірогідніше пов’язання (Топоров ВСЯ 6, 172–176) з ірл. caithid (‹*katejeti) «кидає»;
менш вірогідні зближення з лит. skàsti «скакати» (Bern. I 591–592; Львов ЭИРЯ II 103–108), з англ. skate «ковзатися» (Matzenauer F 8, 161), з лат. quatio «трясу» (Loewenthal AfSlPh 37, 393–394), з дінд. śātáyati «звалює, кидає на землю» (Machek ESJČ 283);
р. кати́ть «котити», бр. каціць «тс.», п. kocić się «іти повільними кроками», ч. kotiti «валити», слц. (pre-)kotiť «перевернути», вл. (roz)koćić «розколоти», схв. котỳрати «котити», слн. kotáti «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́кочелати
«викотити»
зака́т
«повітка для сільськогосподарського реманенту»
зака́тник
зака́ть
«тс.»
за́ко́т
«відгорнутий назовні край чогось»
зако́та
«тс.»
зако́тистий
за́котом
«перекотисто»
(про грім)
зако́чистий
запо́котом
«покотом»
ката́лка
«шматок гончарної глини, яку качають і місять»
ката́ль
«робітник, що викочує або підвозить вантажі»
ка́танки
«валянки»
ката́ти
катери́ти
«котити (швидко їхати)»
като́к
кату́ль
(вигук при коченні)
кату́лька
«качалка (для тіста); деталь ткацького верстата; грудка; галушка»
катуля́тися
«качатися, валятися»
кача́лка
качалкува́ти
«бити качалкою»
кача́ло
«дерев’яний кружок»
качалу́ба
«сувій полотна»
кача́льниця
кача́льня
кача́льце
«згорток»
кача́ти
качеля
«гойдалка»
ка́чильці
«блок у ткацькому верстаті»
качі́лка
«качалка»
качка
«хитавиця»
качну́ти
качу́лка
«дерев’яний круг; гра в круг»
кети́тися
«котитися»
кицькатися
«падати, перекидаючись»
кіть
«котиться»
(виг., дит.)
кіть-кілі́ть
кіть-кіть
«тс.»
кі́тька
«гра, що полягає в катанні яєць»
котаре́ники
«колеса»«один із дерев’яних валків, за допомогою яких пересувають вантаж; викачаний і витоптаний кіньми посів»
(в загадці)
ко́твиця
«один із дерев’яних валків»
ко́твище
«місце, викачане кіньми»
коте́ць
«вид великодньої гри, коли катають крашанки»
ко́ти
«тс.; котки, по яких котять вантажі»
коти́га
«віз у чабанів»
ко́тики
«подібна до галушок страва»
котки́
«тс. Л; великодня гра, коли катають крашанки Я»
котки́й
коткува́ти
«вирівнювати землю котком»
кото́к
коту́х
«сарай, куди закочують вози»
коту́шка
ко́тько
«коліщатко»
(дит.)
котьо́лка
«блочок у верстаті Ник; сувій полотна тж; вид дитячої гри Я»
котю́чий
котю́чка
(гра)
котю́шка
«котушка»
кочали́стий
«звитий сувоєм, круглий»
ко́чало
«круг»
кочела́
ко́чело
кочи́ло
«ролик, диск»
кочиля́стий
«дископодібний»
кочіли́стий
«тс.»
кочі́льця
«дерев’яні блочки в ткацькому верстаті»
навкотка́
(у виразі н. грати)
накат
(тех.)
нака́тка
(тех.)
нака́тник
(тех., спец.)
накі́т
«мощена дорога через багнисте місце»
нако́тистий
на́ко́том
обка́т
(спец.)
обка́тка
(спец.)
обка́тник
(спец.)
обкочела́ти
«оточити, обвести»
пакатьо́ли
«зубці на колесі навою»
переко́чувач
(спец.)
пі́дкітка
«підметка»
підкі́тькуватися
«котитися підстрибуючи»
пока́т
пока́тий
пока́тистий
пока́том
покату́лятися
«покотитися»
покатьо́л
«кошик соняшника»
покі́т
«схил»
покоте́ло
«кружало, кільце»
покоти́ло
«великий горщик; перекотиполе Me»
поко́тистий
по́котом
покотьо́ла
«блочки у верстаті»
покотьо́ло
«обруч, дерев’яний круг, дзиґа»
покочи́стий
«покотистий»
скат
ско́ти
«сувої полотна»
ско́тисто
«спадисто»
ско́чистий
«спадистий»
упоко́т
«покотом»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| skate «ковзатися» | англійська |
| каціць «тс.» | білоруська |
| (roz)koćić | верхньолужицька |
| śātáyati «звалює, кидає на землю» | давньоіндійська |
| caithid «кидає» (‹*katejeti) | ірландська |
| *katejeti | ірландська |
| quatio «трясу» | латинська |
| skàsti «скакати» | литовська |
| kocić się «іти повільними кроками» | польська |
| kotiti «кидати, перевертати; котити» | праслов’янська |
| кати́ть «котити» | російська |
| котỳрати «котити» | сербохорватська |
| (pre-)kotiť | словацька |
| kotáti «тс.» | словенська |
| kotiti «валити» | чеська |
ко́тма «торба, клунок»
з погляду словотвору сумнівні зіставлення з фін. kontti «берестяний кошик, що носять на спині», ест. kott «мішок; гаманець» (Kalima 132), з чаг. kat «футляр» (Matzenauer LF 8, 208) або з слат. cotta «вид одягу» (Горяев 163);
пов’язується (Соболевский РФВ 70, 82) з р. ката́ть (укр. ката́ти);
неясне;
р. кото́мка, [котома́];
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kott «мішок; гаманець» | естонська |
| ката́ть (укр. ката́ти) | російська |
| кото́мка | російська |
| котома́ | російська |
| cotta «вид одягу» | середньолатинська |
| ката́ти | українська |
| kontti «берестяний кошик, що носять на спині» | фінська |
| kat «футляр» | чагатайська |
кат
п. kat «кат; (ст.) лихо, дідько; нещастя», як і ч. слц. вл. нл. kat «кат», повʼязується (Jakobson Word 8, 388) з ката́ти, р. ката́ть, з огляду на колишнє знаряддя катування у вигляді колеса;
пор. лат. tortor «кат», похідне від torqueo «кручу, обертаю; катую, беру на тортури»;
виводиться також як запозичення (Трубачев Этимология 1965, 76–77) з ав. kāϑa«відплата, покарання (на страшному суді)»;
спочатку katъ могло бути назвою дії, звідки значення п. «лихо, нещастя»;
менш переконливі повʼязання з ка́яти(ся) (Kořínek LF 17, 347–356), з свн. gat, нвн. Gátte «товариш; (давніше) підручний ката» (Janko Slavia 7, 785–790), з р. хват, п. chwat (Machek ESJČ 245) та ін;
запозичення з польської мови;
р. [кат] «кат; знаряддя фізичного покарання», бр. кат;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зака́тний
«звірячий, лютий»
кати́ня
«жінка-кат; тортури»
каті́вка
«жінка-кат»
катівня́
«тортури»
каті́вня
каті́вство
катува́ти
ка́туш
«вʼязниця»
кату́ша
«тортури, катування»
катю́га
катю́жний
«катівський»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kāϑa «відплата, покарання (на страшному суді)» | авестійська |
| katъ | авестійська |
| кат | білоруська |
| kat «кат» | верхньолужицька |
| tortor «кат» | латинська |
| torqueo «кручу, обертаю; катую, беру на тортури» | латинська |
| kat «кат» | нижньолужицька |
| Gátte «товариш; (давніше) підручний ката» | нововерхньонімецька |
| kat «кат; (ст.) лихо, дідько; нещастя» | польська |
| chwat | польська |
| ката́ть | російська |
| хват | російська |
| кат «кат; знаряддя фізичного покарання» | російська |
| gat | середньоверхньнімецька |
| kat «кат» | словацька |
| kat «кат» | чеська |
| ката́ти | ? |
| ка́яти(ся) | ? |
ка́танки «валянки»
р. [ка́тани, ка́таны, ка́та́ники, катаницы, ка́та́нки, ка́таньки, ка́та́нцы́] «тс.» повʼязані з дієсловом ката́ть «валяти, виробляти з битої шерсті, качаючи її на колодці», спорідненим з укр. ката́ти, коти́ти;
запозичення з російської мови;
бр. [ка́танкі] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ка́танкі «тс.» | білоруська |
| ка́тани «тс.» | російська |
| ката́ть «валяти, виробляти з битої шерсті, качаючи її на колодці» | російська |
| ка́таны | російська |
| ка́та́ники | російська |
| катаницы | російська |
| ка́та́нки | російська |
| ка́таньки | російська |
| ка́та́нцы́ | російська |
| ката́ти | українська |
| коти́ти | українська |
кату́н «ліщиця волотиста, перекотиполе, Gypsophila paniculata L.» (бот.)
похідне утворення від ката́ти, ката́тися, повʼязаного з коти́ти;
назва зумовлена тим, що кулясте стебло ліщиці після дозрівання насіння легко відламується від кореня і перекочується вітром по степу на далекі відстані, причому розсіюється насіння;
р. [кату́н, покатун] «тс. »;
Фонетичні та словотвірні варіанти
катичник
покатичник
покатун
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кату́н | російська |
| покатун «тс. » | російська |
| ката́ти | ? |
| ката́тися | ? |
| коти́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України