КАРГА — ЕТИМОЛОГІЯ

карга́ (лайл. про стару жінку)

запозичення з російської мови;
р. карга́ «тс.; ворона» є словом тюркського походження (тур. крим.-тат. каз. кирг. алт. тат. кипч. уйг. чаг. karγa «ворона»);
бр. карга́ (лайл.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
karγa алтайська
карга́ (лайл.) білоруська
karγa казахська
karγa кипчацька
karγa киргизька
karγa кримсько-татарська
карга́ «тс.; ворона» російська
karγa татарська
karγa турецька
karγa уйгурська
karγa чагатайська


карга́н «кажан»

неясне;
можливо, повʼязане з р. [карга́] «залізна скоба з гострими кінцями, що забивають у колоду», бр. [каргну́ть] «схопити, ущипнути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

каргане́ць «тс,»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
каргну́ть «схопити, ущипнути» білоруська
карга́ «залізна скоба з гострими кінцями, що забивають у колоду» російська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.