КАПИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ЗМІСТ

ка́па «покривало (на ліжко); попона; відлога; капор, шапка; залізний лист, що покриває дно ступи (в олійниці); дашок над кухонною піччю Ж; верхній одяг священика; невеличкий килим для оздоблення хати ЛЖит»

очевидно, через польське посередництво запозичено з пізньолатинської мови;
плат. cappa «вид чоловічого убору; плащ з відлогою», слат. «вид світського, і чернецького одягу» етимологічно неясні;
недостатньо обґрунтоване віднесення до цієї групи слів (Bern. I 485) др. капа «міра зерна»;
р. [ка́па] «шапка, кашкет; хутряна шапка з вухами; покривало (на ліжко)», бр. ка́па «пікейне покривало (на ліжко)», п. kapa «покривало (перев. на ліжко, канапу); верхній літургійний одяг; [покривало від бджіл; дашок над піччю; капиця (ціпа)]; (ст.) верхній одяг (королівський, жіночий), плащ», ч. kápě «відлога, плащ з відлогою», слц. [kapa] «тс.», вл. kapa «чепець; каптур; бляшана оббивка (на дишлі); [верхній чоловічий одяг]», нл. kapa «сюртук; капиця», болг. [ка́па] «шапка, ковпак», м. капа «шапка, капелюх», схв. кȁпа «шапка, кепка, кашкет», слн. kápa «тс.», цсл. капа «шапка; плащ»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ка́бка «тс.»
ка́пи «союзки (у чоботах)»
ка́пка «шапка; відлога, каптур»
підка́пок «чепець; шлик; камилавка»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ка́па «пікейне покривало (на ліжко)» білоруська
ка́па «шапка, ковпак» болгарська
kapa «чепець; каптур; бляшана оббивка (на дишлі); [верхній чоловічий одяг]» верхньолужицька
капа «міра зерна» давньоруська
капа «шапка, капелюх» македонська
kapa «сюртук; капиця» нижньолужицька
kapa «покривало (перев. на ліжко, канапу); верхній літургійний одяг; [покривало від бджіл; дашок над піччю; капиця (ціпа)]; (ст.) верхній одяг (королівський, жіночий), плащ» польська
ка́па «шапка, кашкет; хутряна шапка з вухами; покривало (на ліжко)» російська
кȁпа «шапка, кепка, кашкет» сербохорватська
kapa «тс.» словацька
kápa «тс.» словенська
капа «шапка; плащ» церковнослов’янська
kápě «відлога, плащ з відлогою» чеська
cappa «вид чоловічого убору; плащ з відлогою» ?


кап «вовняний мішок, у якому підсмажене конопляне насіння кладеться в олійницю для вичавлювання олії» (у виразі волосовий к.)

очевидно, давнє запозичення з якоїсь тюркської мови;
пор. дтюрк. qap «посудина, міх, бурдюк, мішок», qab «тс.», тур. kap (-bı) «посудина, посуд; блюдо; зовнішній покрив, покришка, верх, обгортка, футляр, чохол; обкладинка (книжки); тара», чув. кĕпе «сорочка», тат. [кэп] «одяг»;
тюркські слова, очевидно, походять з іранських мов^ пор. пехл. kapāh «плащ», перс. qabā «верхній одяг, плащ», які разом з дінд. kāpā «збруя» повʼязуються з іє. *kap- «охоплювати»;
вживання слова в словосполученні волосовий к. при наявності в тих самих говірках слова [ка́па] «залізний лист, що покриває дно ступи в олійниці» дозволяє припустити, що [кап] зазнало деетимологізації і семантичного зближення з [капа];
р. ст. капь «міра зерна; міра ваги», ка́па́ «тс.», др. капь «вмістище; піхви; покрив крил у жуків; одиниця ваги (близько 4 пудів); гиря з цією вагою», капа «міра ваги»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kāpā «збруя» давньоіндійська
капь «вмістище; піхви; покрив крил у жуків; одиниця ваги (близько 4 пудів); гиря з цією вагою» давньоруська
капа «міра ваги» давньоруська
qap «посудина, міх, бурдюк, мішок» давньотюркська
qab «тс.» давньотюркська
*kap- «охоплювати» індоєвропейська
qabā «верхній одяг, плащ» перська
kapāh «плащ» пехлевійська
капь «міра зерна; міра ваги» (ст.) російська
ка́па́ «тс.» російська
кэп «одяг» татарська
kap «посудина, посуд; блюдо; зовнішній покрив, покришка, верх, обгортка, футляр, чохол; обкладинка (книжки); тара» (-bı) турецька
кĕпе «сорочка» чуваська
кап ?

ка́па «горошок шорсткий, Vicia hirsuta L.» (бот.)

неясне;

ка́пів «мисливський собака»

запозичення з угорської мови;
уг. kopó «гончак; собака-шукач» етимологічно не зʼясоване, можливо, повʼязане з хант. kopylt- «хапати», фін. koppoa- «тс.»;
слц. kopov «гончак»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

капо́вий (у виразі капо́ві пси «мисливські собаки»)
капо́въ «гончак, мисливський собака; удар (у грі в мʼяч)»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kopov «гончак» словацька
kopó «гончак; собака-шукач» угорська
koppoa- «тс.» фінська
kopylt- «хапати» хантийська

ка́бка «відлога, капюшон»

результат контамінації слів ка́па «покривало; капюшон» і [ко́ба] «відлога» (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ка́па «покривало; капюшон» ?
ко́ба «відлога» ?

каблу́к «підбор»

єдиного етимологічного пояснення не має;
здебільшого вважається запозиченням з тюркських мов (Преобр. І 279; Дмитриев 558–559; Вахрос 48), хоча в них воно ніде не зафіксоване;
при цьому пояснюється як похідне від тюрк. каб (кап) «оболонка; футляр; взуття» або від запозиченого ар. ka‛b «пʼята»;
існує також думка про власне словʼянське походження слова і про його звʼязок з [каблу́к] «дуга, вигин» (Iljinskij PF 11, 191; Фасмер II 151);
р. бр. каблу́к «підбор»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зака́бла «тс.»
закабли́ «задники»
закаблу́к «задник»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ka'b «пʼята» арабська
каблу́к «підбор» білоруська
каблу́к «підбор» російська
каб «оболонка; футляр; взуття» (кап) тюркські
кап тюркські
каблу́к «дуга, вигин» ?

ка́пати

псл. kapati;
споріднене з лит. kapnóti «капати» (про дощ);
очевидно, слово звуконаслідувального походження (хоча вигук сучасних мов укр. р. кап, ч. kap (káp), п. вл. kap, схв. кȁп може бути вторинним);
повʼязується також з kopati «копати» (ЭССЯ 9, 144–145);
менш переконливе повʼязання (Младенов 231; РФВ 71, 460–462) з дінд. kapna- «слиз», виведення (Ильинский РФВ 73, 288–291) з псл. *kraprja, розглядання kapati (Otrębski LP 8, 307) як ітератива від kropiti або як форми, вторинної (Machek ESJČ 239–240) щодо kvapati (пор. слн. kvapati «капати»), етимологічно навряд чи повʼязаних (Фасмер II 217);
р. ка́пать, бр. ка́паць, др. капати «капати, текти, лити; старіти, руйнуватися», п. kapać «капати; перебувати в достатку; давати щось потроху; [убожіти; помирати, здихати]», ч. kapati «капати; гинути, падати від виснаження (про худобу)», слц. kapatʼ «зникати; гинути, дохнути (про худобу)», вл. kapać «капати», нл. kapaś «тс.», полаб. kopĕ (‹*kápe) «капає», болг. ка́пя «капаю; падаю (про листя, плоди), випадаю (про волосся); протікаю», м. капе «капає; падає (про листя, плоди), випадає (про волосся); протікає», схв. кȁпати «капати; текти (про посуд); крапати (про дощ)», слн. kápati «капати; литися», стсл. капати «капати, стікати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кап (виг.)
капани́на «капання, капіж; дрібний заробіток УРС; дрібна виплата Ж»
ка́панка «великодня писанка, зроблена плямами від накапаного воску»
капели́на
капельни́к «сталактит»
ка́пельниця (мед.)
капи́лочка «капелька»
капи́на «тс.; трохи»
капі́ж «капання»
ка́пка «капля; цятка Г; трохи; мале джерело Ж»
капкани́стий «покритий цятками»
ка́пкати «падати в воду, ловлячи здобич» (про чайок)
капки́на «капля»
капку «трохи»
капли́на «тс.»
капли́стий
ка́пля
ка́пнуx «слід від каплі воску, свічки, олії на одязі»
капо́та «капання»
капоті́ж «тс.»
капоті́ти
капти́ти «капати»
нака́пник «сталагміт»
нака́поватий «краплеподібний»
скап «бурулька»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ка́паць білоруська
ка́пя «капаю; падаю (про листя, плоди), випадаю (про волосся); протікаю» болгарська
kap верхньолужицька
kapać «капати» верхньолужицька
kapna- «слиз» давньоіндійська
капати «капати, текти, лити; старіти, руйнуватися» давньоруська
kapnóti «капати» (про дощ) литовська
капе «капає; падає (про листя, плоди), випадає (про волосся); протікає» македонська
kapaś «тс.» нижньолужицька
kopĕ «капає» (‹*kápe) полабська
*kápe полабська
kap польська
kapać «капати; перебувати в достатку; давати щось потроху; [убожіти; помирати, здихати]» польська
kapati праслов’янська
*kraprja праслов’янська
кап російська
ка́пать російська
кȁп сербохорватська
кȁпати «капати; текти (про посуд); крапати (про дощ)» сербохорватська
kapatʼ «зникати; гинути, дохнути (про худобу)» словацька
kápati «капати; литися» словенська
капати «капати, стікати» старослов’янська
кап українська
kap чеська
káp чеська
kapati «капати; гинути, падати від виснаження (про худобу)» чеська
kopati «копати» ?

ка́пиця «ремінь, що зʼєднує бич ціпа з ціпилном; [гребінь стріхи на хаті; зношена покришка хомута Я]»

ч. ст. kapicě (зменш.) «каптур», слц. [kapica] «халявка чобота; частина ціпа», вл. khapica «покришка; головний убір», нл. kapica «гарний чоловічий сюртук», болг. [ка́пица] «шапочка», м. капица «шапочка; стручок, шкаралуща; купа снопів», схв. кȁпица «шапочка», слн. kápica «тс.»;
повʼязане як зменшена форма з ка́па «покривало, попона; відлога; капор, шапка» (через переносне значення «щось, що покриває»);
п. kaріса «чернеча ряса; чернечий каптур; (ст.) верхній одяг (зокрема, мусульманських пілігримів); (ст.) головний убір польських гірників, гірничий одяг з відлогою; капиця ціпа, гребінь даху»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ка́пица «шапочка» болгарська
khapica «покришка; головний убір» верхньолужицька
капица «шапочка; стручок, шкаралуща; купа снопів» македонська
kapica «гарний чоловічий сюртук» нижньолужицька
kaріса «чернеча ряса; чернечий каптур; (ст.) верхній одяг (зокрема, мусульманських пілігримів); (ст.) головний убір польських гірників, гірничий одяг з відлогою; капиця ціпа, гребінь даху» польська
кȁпица «шапочка» сербохорватська
kapica «халявка чобота; частина ціпа» словацька
kápica словенська
kapicě (ст.), (зменш.) чеська
ка́па «покривало, попона; відлога; капор, шапка» (через переносне значення «щось, що покриває») ?

ка́пище «язичницький храм»

запозичення з церковнословʼянської мови;
цсл. стсл. капиштє «язичницький храм» повʼязане з стсл. капь «видиво, привид, образ», яке є, мабуть, старим запозиченням з давньочуваської (дунайськобулгарської) мови;
булг. *käp (пор. чув. кап «зовнішній вигляд, форма; фігура, корпус», уйг. kep «форма, картина», алт. kep, шор. käpkä «міра; зразок; копил», дтюрк. kep «форма»), очевидно, належить до пратюркського шару лексики тюркських мов;
походження не зʼясовано;
порівняння з р. копа́ть, гр. κόπτω (Meringer IF 18, 280), з гр. σκα̃πος «костур, скіпетр», лат. scāpus «костур, стрижень», двн. skaft «стрижень» (Bern. І 468) і виведення від іє. *keu̯op(Ильинский ИОРЯС 148–150) необґрунтовані;
р. ка́пище, бр. ка́пішча, др. капище «вівтар, жертовник; зображення, статуя; ідол», капь «образ, зображення», болг. ка́пище «язичницький храм»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kep алтайська
ка́пішча білоруська
ка́пище «язичницький храм» болгарська
*käp (пор. чув. кап «зовнішній вигляд, форма; фігура, корпус», уйг. kep «форма, картина», алт. kep, шор. käpkä «міра; зразок; копил», дтюрк. kep «форма») булгарська
κόπτω грецька
σκα̃πος «костур, скіпетр» грецька
skaft «стрижень» давньоверхньонімецька
капище «вівтар, жертовник; зображення, статуя; ідол» давньоруська
капь «образ, зображення» давньоруська
kep «форма» давньотюркська
*keu̯op індоєвропейська
scāpus «костур, стрижень» латинська
копа́ть російська
ка́пище російська
капиштє «язичницький храм» старослов’янська
капь «видиво, привид, образ» старослов’янська
kep «форма, картина» уйгурська
капиштє «язичницький храм» церковнослов’янська
кап «зовнішній вигляд, форма; фігура, корпус» чуваська
käpkä «міра; зразок; копил» шорська

капта́н

запозичення з турецької мови;
тур. kaftan «вид верхнього довгого одягу» загальноприйнятої етимології не має;
за одним припущенням (Радлов II 461; Lokotsch 61; Фасмер II 212; Супрун Тюркизмы 69–72; Sławski II 20), турецьке слово походить від перс. ḫäftān, за іншим (Корш ИОРЯС 1903, 30; Bern. I 468), є власне тюркським, утвореним з кап «мішок; футляр» і тон «одяг»;
р. кафта́н, ст. кавтан, ковтан, бр. болг. кафта́н, п. ч. слц. kaftan, м. кафтан, схв. кàфтан, слн. kaftán;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кавта́н «вид напівкаптана з відкидним коміром, жіночий святковий одяг галицьких городянок»
капта́нка «верхній одяг, подібний до кофти; піджак із вибійки»
капта́нник «той, хто шиє каптани»
кафта́н «каптан; куртка»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кафта́н білоруська
кафта́н болгарська
кафтан македонська
ḫäftān перська
kaftan польська
кафта́н російська
кавтан (ст.) російська
ковтан російська
кàфтан сербохорватська
kaftan словацька
kaftán словенська
kaftan «вид верхнього довгого одягу» турецька
кап «мішок; футляр» тюркські
тон «одяг» тюркські
kaftan чеська

копа́ «стіжок із 60 снопів хліба; невеликий стіжок соломи, сіна; (розм.) одиниця лічби, що дорівнює 60 (снопів, яєць і ін.); [одиниця лічби у віконників, що дорівнює 14, І6, 20, 40 і 60 вікнам]; (заст.) одиниця лічби грошей, що дорівнює 50 копійкам; [60 копійок Л]; збори сільської громади для розв’язання судових або громадських справ (на Україні в XV--XVIII ст.); судове засідання (у давнину)»

псл. kopa «купа; копиця, скирта; одиниця лічби; [громада]», похідне від kopati «копати» (первісно «нарита купа землі»);
споріднене з лит. kãpas «могила», kapaĩ «кладовище», лтс. kaps «60 штук; могила», kãpa (kãpe) «дюна», kapuole «купа», а також, з іншим ступенем чергування, лит. kōpos (мн.) «дюни», kopà «велика кількість», kõpti «згромаджувати докупи»;
лит. kapà «копа; 60 штук», лтс. kapa «тс.» вважаються запозиченнями з білоруської мови;
зближення з куп, ку́па (Iljinskij AfSlPh 29, 162–163; Ondruš Sl. Wortst. 129; Šaur Slavia 46/1,13–16) неприйнятне, як і виведення схв. кȍпа з романських мов (Skok AfSlPh ЗО, 308);
р. [копа́] «купа сіна, снопів хліба, копиця; одиниця лічби (60 снопів, огірків, раків тощо); півкарбованець, 50 копійок; велика кількість, купа чого-небудь», бр. капа́ «копиця сіна; одиниця лічби (60 штук)», др. копа «міра, 60 штук», п. kopa «копа (снопів, 60 штук); копиця (сіна)», ч. kopa «давня одиниця лічби (60 штук); скирта сіна, соломи; велика кількість чогось; шматок полотна ручної роботи», [kůpa], ст. kópa (kopa) «тс.», слц. kopa «купа каміння, землі; копиця; давня одиниця лічби (60, іноді 50 штук)», вл. нл. kopa «купа; одиниця лічби (60 штук)», полаб. ťǘpă «копа (60 штук)», болг. ко́па́ «копа, копиця», м.копа «стіжок сіна, скирта», схв. [кȍпа] «скирта, копиця», [копс] «тс.; купа дров на вугілля, укладених за формою скирти; п’ять горіхів, зібраних у купу», слн. kópa «стіг; копиця; 60 штук снопів та ін.; укладена за формою скирти купа дров на вугілля; купка з чотирьох горіхів; натовп»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ко́пень «місяць серпень»
копи́льник «той, хто складає в копи сіно або скошений хліб»
копити «нагромаджувати»
копи́цьке «хазяйська частина (як власника поля) від зібраного хліба»
копиця «невеликий стіжок сіна, соломи тощо; (рідк.) стіжок із 60 снопів; велика кількість, купа чого-небудь»
копи́чити «складати в копиці, копи; (розм.) складати купою, нагромаджувати»
копичник «машина для збирання сіна, соломи в копиці; частина комбайна, що збирає та відокремлює солому від полови»
копи́шник «півкарбованець, 50 копійок Г; місцевість і місце, де відбувався копкий суд Ж»
копі́льник «тс.»
копля́к «залишок копиці або стіжка, мала копиця»
ко́пна «копа снопів»
ко́пний «[тс.ј; належний зборам сільської громади»
ко́пник «член копного суду» (заст.)
копнитель «помічник комбайнера; той, хто працює на копичнику»
копнувач «тс.»
копови́й «громадський»
копови́к «50 копійок» (заст.)
копови́ця «вивезення хліба з поля після жнив, а також період, коли це робиться» (рідк.)
копо́ви́щеі «місцевість і місце, де відбувався копний суд»
коп'я́к «невеликий стіжок сіна, соломи тощо; велика копиця; велика кількість, купа чого-небудь»
накіпча́сто «купами»
накопи́чити «поступово зібрати, нагромадити; накласти, навалити»
око́пистий «повний з верхом»
питки́пень «тс.»
підкі́пка «літнє курча, що вилупилось у час складання кіп»
підкі́плята «тс.» (мн.)(Me)
покопи́ти «скласти у копи»
скі́плина «частина врожаю, що віддавалася за оренду землі» (іст.)
скі́пщина
скоп «скупчення»
скопити «нагромадити, поступово зібрати; скласти у копи»
ско́пище «тс.; [місце, де стояли копи, стіжки]»
скопови́на «третина сіна, що віддавалась хазяїну сіножаті»
ско́пом «гуртом»
ско́пщина «тс.»
ск'тщик «селянин, що віддавав частину врожаю за оренду землі» (іст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
капа́ «копиця сіна; одиниця лічби (60 штук)» білоруська
ко́па́ «копа, копиця» болгарська
kopa «купа; одиниця лічби (60 штук)» верхньолужицька
копа «міра, 60 штук» давньоруська
kaps «60 штук; могила» латиська
kapa «тс.» латиська
kãpas «могила» литовська
kōpos «дюни» (мн.) литовська
kapà «копа; 60 штук» литовська
kopa «купа; одиниця лічби (60 штук)» нижньолужицька
ťǘpă «копа (60 штук)» полабська
kopa «копа (снопів, 60 штук); копиця (сіна)» польська
kopa «купа; копиця, скирта; одиниця лічби; [громада]» праслов’янська
копа́ «купа сіна, снопів хліба, копиця; одиниця лічби (60 снопів, огірків, раків тощо); півкарбованець, 50 копійок; велика кількість, купа чого-небудь» російська
кȍпа сербохорватська
кȍпа «скирта, копиця» сербохорватська
kopa «купа каміння, землі; копиця; давня одиниця лічби (60, іноді 50 штук)» словацька
kópa «стіг; копиця; 60 штук снопів та ін.; укладена за формою скирти купа дров на вугілля; купка з чотирьох горіхів; натовп» словенська
kůpa українська
м «стіжок сіна, скирта» українська
копс «тс.; купа дров на вугілля, укладених за формою скирти; п’ять горіхів, зібраних у купу» українська
kopa «давня одиниця лічби (60 штук); скирта сіна, соломи; велика кількість чогось; шматок полотна ручної роботи» чеська
kopati «копати» (первісно «нарита купа землі») ?
kapaĩ «кладовище» ?
kapuole «купа» ?
kopà «велика кількість» ?
kõpti «згромаджувати докупи» ?
куп ?
ку́па ?
kópa «тс.» (kopa) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.