КАМЕНЯЧЧЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

ка́мінь

псл. kamy, зн. в. kamenь, род. в. kamene;
споріднене з двн. днн. hamar «молот», дісл. hamarr «тс.; скеля» (іє. *k῀am-);
в інших індоєвропейських мовах відповідні слова виявляють корінь у звуковій формі *akm- (*ak῀m-): лит. akmuõ «камінь», лтс. akmens «тс.», дінд. áśmā, áśman- «камінь, скеля; небо», ав. asman- «тс.», гр. ἄκμω «ковадло; небо»;
цей корінь є похідним від іє. *аk῀-, *оk῀- «гострий»;
у такому разі значення «камінь» у кореня *аk῀m- є вторинним, воно розвинулось на основі давнішого значення «щось гостре» у звʼязку з використанням камʼяних знарядь;
р. бр. ка́мень, др. камы (камень), род. в. камене, п. kamień, ч. kámen, слц. kameň, вл. нл. kamjeń, полаб. komói̯ (*kamy), болг. м. ка́мен, схв. кȁмēн, слн. kámen, стсл. камы, род. в камене;
Фонетичні та словотвірні варіанти

закамені́лий
закамʼяні́лий
камене́ц «щебінь»
камени́на «камінь»
камени́стий
ка́мени́ця «камʼяна будівля; мурований будинок»
камені́ти
ка́менка «брукований шлях»
ка́менный
каменува́ти «бити камінням» (заст.)
каменю́ка
каменю́ччя
каменя́р
каменя́рня «родовище каменю, карʼєр, каменоломня»
каменя́рство
каменя́стий
каменя́ччя
ка́мінка «фаянс»
камі́нний
камі́ння
камі́нчастий
камі́ньщик «той з рибалок, який викидає у воду і виймає з води важкі привіски до невода»
каміньщикува́ти «бити камінь для продажу»
каміню́ка
каміню́ччя
каміня́ччя
камʼянец «кісточка вишень і інших ягід»
камʼяни́стий
камʼяни́ти
камʼяни́ця «камʼяна будівля; мурований будинок; [пастка для горобців з пʼяти цеглин]»
камʼяни́чин «мешканець міста, камʼяного будинку»
камʼяни́чний
камʼяни́ще «каменоломня»
камʼяні́ти
ка́мʼянка «брукований шлях; банна піч для пари; камʼяний посуд»
камʼянки «сорт твердих груш»
камʼянува́тий
камʼянщани́н «тс.»
обкаменува́ти «обкласти камінням»
окамені́лий
окамʼяні́лий
скамені́лий
скамені́ння
скамʼяні́лий
скамʼяні́ння
Етимологічні відповідники

Слово Мова
asman- «тс.» авестійська
ка́мень білоруська
ка́мен болгарська
kamjeń верхньолужицька
ἄκμω «ковадло; небо» грецька
hamar «молот» давньоверхньонімецька
áśmā давньоіндійська
áśman- «камінь, скеля; небо» давньоіндійська
hamarr «тс.; скеля» (іє. *k῀am-) давньоісландська
hamar «молот» давньонижньонімецька
камы (камень) давньоруська
камень давньоруська
*k῀am- індоєвропейська
*аk῀- індоєвропейська
*оk῀- «гострий» індоєвропейська
*аk῀m- індоєвропейська
akmens «тс.» латиська
akmuõ «камінь» литовська
ка́мен македонська
kamjeń нижньолужицька
komói̯ (*kamy) полабська
kamień польська
kamy праслов’янська
ка́мень російська
кȁмēн сербохорватська
kameň словацька
kámen словенська
камы старослов’янська
kámen чеська


Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.