КАДИЛЬНИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

кади́ти

псл. kaditi (‹*kōd-), повʼязане чергуванням голосних з čadъ ‹*kēdъ;
дальші звʼязки неясні;
зіставлення з прус. accodis «димохід», гр. κέδρος «кедр» (вживаний для кадіння), лит. kadagỹs «яловець», прус. kadegis «тс.», гр. κοδόμη «жінка, що смажить ячмінь», алб. kʼem (‹*ked-mo) «ладан», лат. candēre «блищати, сяяти» залишаються недостатньо обґрунтованими;
р. кади́ть, бр. каді́ць, др. кадити, п. kadzić, ч. kaditi, мор. [kadit] «випалювати вугілля», слц. kadiť «кадити», вл. kadzić, нл. kaźiś «тс.», болг. кадя́ «каджу, димлю», м. кади «кадить, димить», схв. ка́дити, слн. kadíti «курити; диміти», стсл. кадити;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кади́ло
кади́льний
кади́льник
кади́льниця
ка́дни́й «димний, закоптілий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kʼem «ладан» (‹*ked-mo) албанська
*ked-mo албанська
*kēdъ арабська
каді́ць білоруська
кадя́ «каджу, димлю» болгарська
kadzić верхньолужицька
κέδρος «кедр» (вживаний для кадіння) грецька
κοδόμη «жінка, що смажить ячмінь» грецька
кадити давньоруська
candēre «блищати, сяяти» латинська
kadagỹs «яловець» литовська
кади «кадить, димить» македонська
kadit «випалювати вугілля» моравське
kaźiś «тс.» нижньолужицька
kadzić польська
kaditi (‹*kōd-) праслов’янська
*kōd- праслов’янська
čadъ праслов’янська
accodis «димохід» прусська
kadegis «тс.» прусська
кади́ть російська
ка́дити сербохорватська
kadiť «кадити» словацька
kadíti «курити; диміти» словенська
кадити старослов’янська
kaditi чеська


Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.