КАВЕРЗА — ЕТИМОЛОГІЯ

ка́верза «підступ, інтрига; зла витівка»

результат злиття не зовсім ясного компонента ка- (ко-), який виділяється також у словах каблу́к, ка́діб та деяких інших, і основи дієслова верзти (псл. *vьr̥zti «плести»);
виведення від свн. kawerzîn «купець», слат. cavercinus «житель міста Кагора» (у Франції) (Matzenauer 199–200; Mikl. EW 113) помилкове;
р. ка́верза, [ка́верзня] «плітка», [ко́верза, ко́верзня] «тс.», [ко́верзни́] «літні личаки; личаки з очерету, з вірьовок; негарне взуття», бр. ка́верза;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ка́верзний
ка́верзник
каверзува́ти «вередувати»
коверза́ «роздум; нісенітниця»
коверза́ти «розуміти»
кове́рзний
ко́верзні «інтриги»
коверзну́ти
коверзува́ти «тс.; глумитися; мудрувати, вигадувати»
коверзу́ха «вередуха»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ка́верза білоруська
*v<SUP>ь</SUP>r̥zti (псл. *vьr̥zti «плести») праслов’янська
ка́верза російська
ка́верзня «плітка» російська
ко́верза російська
ко́верзня «тс.» російська
ко́верзни́ «літні личаки; личаки з очерету, з вірьовок; негарне взуття» російська
kawerzîn «купець» середньоверхньнімецька
cavercinus «житель міста Кагора» (у Франції) середньолатинська


ка́від «рід, порода»

очевидно, результат сполучення не зовсім ясного компонента ка-, що виділяється також у словах ка́верза, ка́діб та ін., і основи дієслова води́тися (пор. ви́водок);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ка- ?
ка́верза ?
ка́діб ?
води́тися (пор. ви́водок) ?

ка́ворон «грак, Corvus frugilegus»

псл. *kavornъ›, складене з *ka- і *ѵоrnъ «ворон»;
споріднене з лит. kóvarnis «грак», лтс. kuõvãrnis, kuõvãrna «галка»;
походження початкового ка- не зовсім ясне;
вважається тим самим компонентом займенникового походження, який виділяється і в словах каблу́к, ка́верза (Brückner 137; Rudnicki SO 3–4, 290–292);
припускається також первісна форма *kavo-vornos, у якій перша частина ототожнюється з псл. kava, kavъka, укр. ка́ва «галка; сива ворона» (Machek LP 3, 100–101; Sławski I 264; Георгиев БЕ 1978/3, 201; Būga RR I 444, II 343);
нл. karwona (‹*kawrona) «ворона», karona «тс.», схв. [кȁврāн] «грак», слн. [kȃvran, kavrána, kovran] «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kuõvãrnis латиська
kuõvãrna «галка» латиська
kóvarnis «грак» литовська
karwona «ворона»«тс.» (‹*kawrona) нижньолужицька
karona «ворона»«тс.» (‹*kawrona) нижньолужицька
*kawrona нижньолужицька
*kavornъ праслов’янська
*ѵоrnъ «ворон» праслов’янська
*ka- праслов’янська
*kavo-vornos праслов’янська
kava праслов’янська
kavъka праслов’янська
кȁврāн «грак» сербохорватська
kȃvran «тс.» словенська
kavrána «тс.» словенська
kovran «тс.» словенська
ка́ва «галка; сива ворона» українська
ка- ?
каблу́к ?
ка́верза ?

кавра́тити «бентежити, підбурювати, збуджувати»

не зовсім ясне;
можливо, утворене з компонента ка-, наявного також у словах каблу́к, ка́верза, ка́діб, і основи дієслова (на)вра́титися «привʼязнути; упертися, затятися»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ка- ?
каблу́к ?
ка́верза ?
ка́діб ?
вра́титися «привʼязнути; упертися, затятися» ?

калю́жа

псл. kaljuža, kaluža «калюжа»;
щодо дальшої етимології погляди розходяться;
можливо, повʼязане з kalъ (укр. кал «бруд, болото»);
пор. у тому ж значенні утворення з іншим суфіксом п. kal-eń «тс.»;
досить поширеним також є пояснення слова як результату сполучення словотворчого компонента ka-, наявного у словах каблу́ка, ка́верза, ка́діб, з іменником luža (Фасмер II 170; Brückner AfSlPh 39, 11; Malinowski PF 5, 117; Mikl. EW 153, 177);
реконструкція псл. *kalo-luža (Vasmer RSl 4, 164; Otrębski LP 5, 187; Holub–Kop. 161; Machek ESJČ 237) непереконлива;
р. [калю́жа́, калу́жа], [ка́лу́га] «калюжа; болото, драговина», бр. [калю́га], калю́жына «калюжа», п. kałuża, [kałuż], ст. kaługa, ч. kaluž, kaluže, ст. kaluha, слц. kaluž(a), kalužina, схв. кàљужа, кàљуга, слн. kalúža «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

калу́жа
калу́жниця «водяний жук, Hydrophilus» (зоол.)
калю́га
калю́жити «робити калюжі; бруднити, брудно щось робити»
калю́житися «купатися в калюжі»
калю́жний
калю́жниця «рослина родини жовтцевих, що росте на болотах, берегах водоймищ, Caltha L.» (бот.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
калю́га білоруська
калю́жына «калюжа» білоруська
kal-eń «тс.» польська
kałuża польська
kałuż польська
kaługa (ст.) польська
kaljuža праслов’янська
kaluža «калюжа» праслов’янська
kalъ праслов’янська
luža праслов’янська
*kalo-luža праслов’янська
калю́жа́ російська
калу́жа російська
ка́лу́га «калюжа; болото, драговина» російська
кàљужа сербохорватська
кàљуга сербохорватська
kaluž(a) словацька
kalužina словацька
kalúža «тс.» словенська
кал «бруд, болото» українська
kaluž чеська
kaluže чеська
kaluha (ст.) чеська
каблу́ка ?
ка́верза ?
ка́діб ?

кандзю́ба «кривизна, крючок»

не зовсім ясне;
можливо, результат поєднання словотворчого компонента ка(н)- (з н епентетичним), того самого, що і в словах ка́верза, ка́діб та ін., і основи слова дзьоб(дзюб);
Фонетичні та словотвірні варіанти

закандзю́битися «закарлючитися; виявити перші ознаки переходу з інший стан»
кандзюбну́ти «полетіти носом»
скандзю́бити «скорчити, звести»
скандзю́битися «скорчитися, померти»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ка(н)- (з н епентетичним) ?
ка́верза ?
ка́діб ?
дзьоб(дзюб) ?

кану́дити «нудити, тошнити»

результат поєднання словотворчого компонента ка-, наявного також у словах ка́верза, ка́діб та ін., з дієсл. нуди́ти (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ка- ?
ка́верза ?
ка́діб ?

кашу́би «етнографічна група поляків»

запозичення з польської мови;
п. Kaszuby, очевидно, утворилось на основі етимологічно неясного апелятива kaszuby «мочарі», яким спочатку було названо відповідну територію;
виведення від іменника szuba «шуба» за допомогою підсилювального компонента ka-, як у ка́верза, ка́діб (Brückner 222; Фасмер II 215), малопереконливе;
р. бр. кашу́бы, п. Kaszub, ч. слц. вл. Kašub, слн. kašúbščina «кашубський діалект»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кашу́б
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кашу́бы білоруська
Kašub верхньолужицька
Kaszuby польська
kaszuby «мочарі» польська
szuba «шуба» польська
Kaszub польська
кашу́бы російська
Kašub словацька
kašúbščina «кашубський діалект» словенська
Kašub чеська
ка́верза ?
ка́діб ?

кону́ра «буда; тісне й брудне приміщення»

остаточно не з’ясоване;
вважалось утвореним із словотворчого ՝ компонента ко- (ка-), яку коверзува́ти, ка́верза, і основи *нура «нора», як п. ст. nura «тс.» (Mikl. EW 153, 213; Otrębski ŻW 275);
виводилось від калм. χοηūr «нічліг, (пташине) гніздо», монг. qonugur (Bern. I 483) або монг. Конох «ночувати», конуур «місце ночівлі тварин» (Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 55);
зіставлялося з лат. canis «собака» (Matzenauer 194);
р. конура́, канура́;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кану́ра «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
χοηūr «нічліг, (пташине) гніздо» калмицька
canis «собака» латинська
qonugur монгольська
Конох «ночувати» монгольська
nura «тс.» польська
конура́ російська
канура́ українська
ко- (ка-) ?
яку коверзува́ти ?
ка́верза ?
*нура «нора» ?
nura «тс.» ?
конуур «місце ночівлі тварин» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.