ЗУБРІЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
зуби «гніздівка звичайна, Neottia nudus avis L.» (бот.)
пов’язані із зуб, але мотивація назв неясна;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зиби
«тс.»
зубовник
«бобівник трилистий, Menyanthes trifoliata L.»
(бот.)
зубрій
«купина лікарська, Polygonatum officinale All.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зуб | ? |
зубри́ти
очевидно, запозичення з російської мови;
р. зубри́ть проникло в літературну мову з шкільного арго, де утворилось лексико-семантичним способом на базі зубри́ть «насікати зубці» › «виконувати важку монотонну роботу», похідного від *zǫbrъ «зуб» (Шанский ЭСРЯ II 6, 113);
за іншим поглядом (Фасмер II 107–108), р. зубри́ть є калькою нім. büffeln «тс.» (від Büffel «буйвіл»), що вже в XVI ст. вживалось на означення важкої праці;
на російському ґрунті основа з вихідним значенням «буйвіл» була замінена основою зубр, хоч цей зв’язок невмотивований, бо зубри не виконують важкої роботи, через що й усе припущення сумнівне;
спроба пов’язати з нім. ochsen «зубрити» від Ochs «віл» (Желтов ФЗ 1875/3, 7) безпідставна;
бр. зубры́ць, болг. зу́бря;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зубри́ло
зубри́стка
зубрі́й
зубря́чка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зубры́ць | білоруська |
| зу́бря | болгарська |
| büffeln | німецька |
| Büffel «буйвіл» | німецька |
| ochsen «зубрити» | німецька |
| Ochs «віл» | німецька |
| *zǫbrъ «зуб» | праслов’янська |
| зубри́ть | російська |
| зубри́ть «тс.» (від Büffel «буйвіл») | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України