ЗУБР — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *zǫbkъ;

споріднене з лит. stum̃bras «зубр», лтс. sumbrs, sūbrs «тс.», прус. wissambris «тур»;

балто-слов’янські назви зубра мають ряд паралелей у кавказьких мовах (Иванов Античная балканистика І 53–54);

немає достатніх підстав для припущення (Буга ИОРЯС 17/1, 45, RR II 678–679) про запозичення праслов’янської форми з ятвязької (ятв. *sambris› сл. *сѫбрь);

сумнівним видається й порівняння (Petersson Ar. Arm. St. 20) псл. *zǫbrъ «болотяна тварина» з дінд. jambālaḥ «болото, трясовина» або пов’язання (Фасмер II 107) з псл. zǫbъ «зуб»;

р. зубр, [зубрь, изу́бр], бр. зубр, др. зубрь, п. żubr, ч. слц. вл. zubr, болг. зу́бър, схв. зу̏бар, слн. zóber, стсл. зѫбръ;

похідне утворення від зубр;

назва мотивується тим, що цю траву охоче їдять зубри;

р. зубро́вка, бр. зубро́ўка;

пов’язане з зубр;

назва зумовлена, очевидно, високими кормовими якостями рослини, яку люблять зубри;