ЗНОВУ — ЕТИМОЛОГІЯ

нови́й

псл. novъ «новий»;
споріднене з лит. naũjas, прус. neuwenen, дінд. návaḥ, návyaḥ, ав. nava-, перс. nau, тох. А ñu, B ñuwe, хет. newa-, гр. νέος, лат. novus, вірм. nor, гал. novio-, nevio-, дірл. nūe, брет. newez, гот. niujis, двн. днн. niuwi, нвн. neu, дангл. nīwe, nēowe, англ. new, дфриз. nie, дат. шв. норв. ny;
іє. *neu̯os «тс.», пов’язане з *nū˘, *nū˘-n «нині, тепер»;
р. но́вый, бр. но́вы, др. новъ, новыи, п. вл. нл. nowy, ч. слц. nový, полаб. nüwn̥, болг. м. нов, схв. нȍв, слн. nòv, стсл. новъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

відно́ва
віднови́ти
знів
знов
зно́вель
зно́воньку
зно́ву
зновусь «тс.»
изні́в «знову»
ізно́в
ізно́ву
на́ново
напередни́вці «перед новим врожаєм»
неви́нє «земля, не орана 5--6 років»
нова́к
но́ватинь «паросток на старому дубовому дереві»
новачо́к
нови́зна́
но́ви́к «новий місяць, молодик Г; новачок, послушник Ж»
нови́на́ «нова звістка; нововведення; урожай нинішнього року; цілина; [недавня подія; новий одяг Г; поле, вперше засіяне після розкорчування лісу Корз; нове поселення Ж]»
нови́нка
нови́нка́р «охочий до розповсюдження новин Ж; газетяр О»
новинки́ «газета»
нови́нний (у сполученні [н-не пoле] «уперше зоране поле»)
нови́тель «новатор»
нови́ти «обновляти»
новіна́ «уперше засіяне поле»
нові́нний «тс.»
нові́ський «новісінький»
нові́ти
нові́тній
нові́шати
новота «новина»
ново́тний «нововведений, новий»
обно́ва
обновець «перший сніг»
обнови́тель
обнови́ти
обновле́нство
обно́вник
оно́ва
онови́ти
отно́ва «обнова, обновлення»
підно́ва «поновлення, підновлення, частковий ремонт»
піднови́ти
поно́в «новий місяць»
поно́ва «нова вощина у вулику; [пороша Нед; слід на свіжому снігу]»
поно́вини «обновлення; храмове свято Нед»
понови́ти
поно́вка «нова вощина у вулику»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
nava- авестійська
new англійська
но́вы білоруська
нов болгарська
newez бретонська
nowy верхньолужицька
nor вірменська
novio- галльська
nevio- галльська
niujis готська
νέος грецька
nīwe давньоанглійська
nēowe давньоанглійська
niuwi давньоверхньонімецька
návaḥ давньоіндійська
návyaḥ давньоіндійська
nūe давньоірландська
niuwi давньонижньонімецька
новъ давньоруська
новыи давньоруська
nie давньофризька
ny датська
*neu̯os «тс.» індоєвропейська
*nū˘ індоєвропейська
*nū˘-n «нині, тепер» індоєвропейська
novus латинська
naũjas литовська
нов македонська
nowy нижньолужицька
neu нововерхньонімецька
ny норвезька
nau перська
nüwně полабська
nowy польська
novъ «новий» праслов’янська
neuwenen прусська
но́вый російська
нȍв сербохорватська
nový словацька
nòv словенська
новъ старослов’янська
ñu тохарська А
ñuwe тохарська В
ñuwe тохарська В
newa- хетська
nový чеська
ny шведська


спотино́ву «спочатку, спершу, поперед; знов, наново» (присл.)

не зовсім ясне;
можливо, результат контамінації слів споча́тку і зно́ву з неясним компонентом -ти- (-то-);
Фонетичні та словотвірні варіанти

спотоно́ву «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
споча́тку (-то-). українська
зно́ву (-то-). українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.