ЗИБ — ЕТИМОЛОГІЯ
зиб
неясне;
можливо, пов’язане з лит. žibėˊti «блищати, світити, мерехтіти», žybsėˊti «блищати, виблискувати», лтс. zibēt «блищати, мерехтіти» (про мерехтливий відблиск у воді сонця або місяця);
пор. у зв’язку з цим укр. [зи́блик] «вовк» (у вовків уночі світяться очі);
пов’язувалося також (Преобр. І 259) з дінд. jávate «поспішати», javin«швидкий», junā́ti «поспішати», jūtā́ḥ «швидкий», іє. *ĝeu̯ā- «рухати»;
р. зыбь, бр. зыб, болг. зиб, схв. зȕбати «хитати», слн. zíbatі «колихати», стсл. зыбати «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
незибле́ний
«непохитний, непорушний»
непо́зи́бкий
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зыб | білоруська |
| зиб | болгарська |
| jávate «поспішати» | давньоіндійська |
| javin «швидкий» | давньоіндійська |
| junā́ti «поспішати» | давньоіндійська |
| jūtā́ḥ «швидкий» | давньоіндійська |
| *ĝeu̯ā- «рухати» | індоєвропейська |
| zibēt «блищати, мерехтіти» (про мерехтливий відблиск у воді сонця або місяця) | латиська |
| žibėˊti «блищати, світити, мерехтіти» | литовська |
| žybsėˊti «блищати, виблискувати» | литовська |
| зыбь | російська |
| зȕбати «хитати» | сербохорватська |
| zíbatі «колихати» | словенська |
| зыбати «тс.» | старослов’янська |
| зи́блик «вовк» (у вовків уночі світяться очі) | українська |
зи́бком (у виразі з. кипіти «без нічого кипіти»)
пов’язане з зиб;
пояснюється, очевидно, тим, що на чистій поверхні окропу вільно утворюються брижі (зиб);
Фонетичні та словотвірні варіанти
зи́бці
«товчений ячмінь, що вариться у воді й кип’ятиться в олії з конопляного сім’я»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зиб | ? |
зихті́ти «блищати, мерехтіти»
неясне;
можливо, пов’язане з [зи́блик] «вовк», зиб (пор.);
бр. зіхаце́ць «сяяти, блищати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зи́ховиця
«блискавка»
зі́хавка
зі́ховиця
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зіхаце́ць «сяяти, блищати» | білоруська |
| зи́блик «вовк» | ? |
| зиб (пор.). | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України