ЗВУК — ЕТИМОЛОГІЯ

звук

псл. zvǫkъ, zvękъ, утворене за допомогою суфікса -kъ від основи zvьn-ěti «дзвеніти» (zvon-);
р. болг. м. звук, др. звукъ, п. dźwięk [źwięk], ч. слц. zvuk, вл. zwuk, нл. zuk, схв. звук, слн. zvók, стсл. звѫкъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́звук
ві́дзвук
до́звук
звуча́ти
зву́чність
надзву́к
надзвукови́й
назвук
озву́чити
пере́звук
переозву́чувати
позвук
понадзвукови́й
при́звук
ро́ззвук
Етимологічні відповідники

Слово Мова
звук болгарська
zwuk верхньолужицька
звукъ давньоруська
звук македонська
zuk нижньолужицька
dźwięk польська
źwięk польська
zvǫkъ праслов’янська
zvьn-ěti «дзвеніти» (zvon-) праслов’янська
звук російська
звук сербохорватська
zvuk словацька
zvók словенська
звѫкъ старослов’янська
zvuk чеська
zvękъ ?


дзвя́кати «брязкати, звучати»

псл. *zvękati (›zvęcati), zvęčati, zvękъ походять від того ж кореня, що і zvьněti, zvonъ, укр. дзвені́ти, дзвін;
паралельним утворенням з чергуванням голосного кореня є псл. zvǫkъ, укр. звук;
суфікс -к- при цьому корені виступає поруч з -g-, пор. укр. дзвя́ньгати, р. звя́гать, бр. звя́гаць і под;
р. звя́кать, [звяча́ть], бр. звякаць «дзвонити, бряжчати», др. звякъ «звук», звяк нути «звучати», звяцати «звучати; дзвонити», п. dźwięczeć «дзвеніти, звучати», dźwięk «звук», ст. і діал. źwięczeć «звучати», ч. ст. zvek, болг. звек «глухий металічний звук», схв. звéчати «звучати; дзвеніти», звéкнути «дзвякнути», звȇк «звук; брязкіт», слн. zvékati «дзвеніти», zvèk «дзвін»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дзвяк «брязкіт»
дзвяк «брязь» (виг.)
дзвя́к
дзвякало «базікало»
дзвя́кнутися «впасти»
дзвя́кот «тс.»
дзвякоті́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
звя́гаць білоруська
звякаць «дзвонити, бряжчати» білоруська
звек «глухий металічний звук» болгарська
звякъ «звук» давньоруська
dźwięczeć «дзвеніти, звучати»«звук» польська
dźwięk «дзвеніти, звучати»«звук» польська
*zvękati (›zvęcati) праслов’янська
zvǫkъ праслов’янська
звя́гать російська
звя́кать російська
звéчати «звучати; дзвеніти» сербохорватська
zvékati «дзвеніти»«дзвін» словенська
zvèk «дзвеніти»«дзвін» словенська
дзвені́ти українська
звук українська
дзвя́ньгати українська
звяча́ть українська
звяк «звучати» українська
звяцати «звучати; дзвонити» українська
звéкнути «дзвякнути» українська
звȇк «звук; брязкіт» українська
zvek чеська
zvęčati ?
zvonъ ?
дзвін ?
-к- ?
дзвя́ньгати ?
źwięczeć «звучати» ?
zvek ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.