ЗВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

зва́ти

псл. zъvati (zovǫ);
споріднене з ав. zavaiti «кличе», дінд. hávate «тс.», hávaham «відозва», лит. žaveti «зачаровувати, вабити», лтс. zavȇt «чаклувати, чарувати», вірм. jawnem «присвячую»;
іє. *g̑hau̯-, *g̑hau̯ə- «звати»;
р. звать, бр. зваць, др. звати, зъвати, п. zwać, ч. zváti, слц. zvat’, полаб. züve «кличе», болг. зова́, м. зове (поет.) «кличе, закликає», схв. звȁти, слн. zváti, стсл. зъвати;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́зивка
ви́зов
ві́дзив
відо́зва
допризо́вний
допризо́вник
за́зи́в
за́зови
зазо́вини
запізва́ти «подати до суду»
запозо́в «повістка, виклик на суд»
зва́ний
звання́
зі́зви «скликання, запрошення»
зов
на́зва
назва́ний
на́звисько
на́звище
називни́й
о́бзи́в «відзив, відгук, відповідь»
о́зов «скликання, запрошення»
пере́зва́ «гуляння в молодого на другий день після весілля»
перезв'я́нин
пере́зивки
перезі́вки «тс.»
перезо́в
перезо́вини
пі́дзив
пі́зва
по́зва
по́зи́в
позива́йло
позива́ка
позива́льник
пози́ванка
позива́тель
позива́ти
пози́ва́ч
по́зивка «назва; ім’я»
позивни́й
позивні́
по́зо́в
по́зо́вник
при́зва
при́зва́ння
при́зви
при́звище
призві́шкувати «давати комусь прізвисько»
призи́в
при́зивка
призи́вни́й
призо́в
призо́вни́й
призо́вник
прі́звисько
прізвиськува́ти «ображати прізвиськом»
прі́звище
про́званище
прозва́ння
про́звисько
про́звище
прози́вка
прози́вний
спозива́ти «притягти до суду»
узива́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
zavaiti «кличе» авестійська
зваць білоруська
зова́ болгарська
jawnem «присвячую» вірменська
hávate «тс.» давньоіндійська
hávaham «відозва» давньоіндійська
звати давньоруська
зъвати давньоруська
*g̑hau̯- індоєвропейська
*g̑hau̯ə- «звати» індоєвропейська
zavȇt «чаклувати, чарувати» латиська
žaveti «зачаровувати, вабити» литовська
зове «кличе, закликає» (поет.) македонська
züve «кличе» полабська
zwać польська
zъvati (zovǫ) праслов’янська
zovǫ праслов’янська
звать російська
звȁти сербохорватська
zvat' словацька
zváti словенська
зъвати старослов’янська
zváti чеська

дзвені́ти

псл. zvьněti «дзвеніти, звучати», пов’язане чергуванням із zvonъ «дзвін» так само, як пов’язані grьměti i gromъ, zьrěti і *zorъ і под;
споріднене з алб. zë- «голос», zȃ- «тс.», вірм. jain;
іє. *ĝhuon-/ĝhuen- пов’язують з іє. *ĝhau-, що відбилося в укр. зва́ти (Brugmann Grdr. I 295 та ін.; Преобр. І 245; Pokorny 490–491; Bloomfield IF 4, 76; Persson Beitr. 191, 586–587; Specht 280; Machek ESJČ 717–718; Фасмер II 87–88, проти Sławski I 210–211), або з іє. *svonos (дінд. sván-ati «звучить», svanáḥ «звук», лат. sonus «rc.», дангл. swin «музика, спів», двн. swan «лебідь»), причому Соболевський (ИОРЯС 27, 330) вбачає в слов’янському початковому zпоруч із s- в інших індоєвропейських мовах один з випадків індоєвропейського чергування «дзвінкий : глухий»;
Фасмер вважає, що про дзвінкий початок слова свідчить ще алб. zëh «голос», zȃh (‹іє. *ĝhvonos), вірм. jain;
Мейе (IF 5, 333), Блумфільд (IF 4, 76), Младенов (189) пояснюють псл. z- впливом слова zъvati (Махек – zvučēti);
Брандт (РФВ 25, 221 і далі) непереконливо пояснює псл. zvonъ із *svonъ фонетично;
початкове укр. дз- на місці псл. z-, як і п. dz-, є, очевидно, наслідком дисиміляції (Sławski І 210);
лит. zvãnas «дзвін», лтс. zvans «тс.» запозичені з слов’янських мов (Mühl.–Endz. IV 765);
р. звене́ть, бр. звіне́ць, др. звенѣти, звьнѣти, п. ст. wznieć (з метатезою), ч. zníti «звучати», ст. zvnieti, слц. znieť, нл. zněś, болг. звъня́, слн. zvenéti, цсл. звьнѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бездзвінний «без дзвонів»
видзво́нювати «дзвонити; (перен.) вибивати»
дзве́нькіт
дзвін
дзвіни́ця
дзвіни́чний
дзвінки́й
дзвінку́чий «дзвінкий»
дзві́нний
дзві́нни́к
дзвінови́к «міфічна істота, що живе у дзвоні або на дзвіниці»
дзвіно́к
дзво́на (про предмет)
дзвона́р
дзвонари́ха
дзвонарі́вна
дзвона́рський
дзвоне́ць «дзвінок»
дзво́ник
дзвоникува́тий
дзвони́стий
дзвони́ти
дзвони́ця
дзвонкови́й
дзво́нний
дзво́нник
дзвонови́й
дзво́ну (про звук)
дзво́ну (про звук)
дзво́нчатий
дзвоня́р «ливар дзвонів»
дзвоня́та «маленькі дзвони»
звені́ти
звенькоті́ти
звін
звін
звінни́ця
звіно́к
звон «звучання»
звонови́на «метал для лиття дзвонів»
передзві́н
підзві́нне
підзві́ннє «тс.»
по́дзвін
подзві́нне «плата за дзвін по померлому»
подзві́ння «дзвін по померлому» (заст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
zë- «голос» албанська
zëh «голос» албанська
звіне́ць білоруська
звъня́ болгарська
jain вірменська
jain вірменська
звенѣти давньоруська
*ĝhuon-/ĝhuen- індоєвропейська
*ĝhau- індоєвропейська
*svonos (дінд. sván-ati «звучить», svanáḥ «звук», лат. sonus «rc.», дангл. swin «музика, спів», двн. swan «лебідь») індоєвропейська
zvans «тс.» латиська
zvãnas «дзвін» литовська
zněś нижньолужицька
dz- польська
wznieć (з метатезою) польська
zvьněti «дзвеніти, звучати» праслов’янська
z- впливом слова zъvati праслов’янська
zvonъ праслов’янська
z- праслов’янська
звене́ть російська
znieť словацька
zvenéti словенська
зва́ти українська
дз- українська
звьнѣти українська
звьнѣти церковнослов’янська
zníti «звучати» чеська
zvonъ «дзвін» ?
*zorъ ?
zȃ- «тс.» ?
чергування «дзвінкий : глухий» ?
zȃh (‹іє. *$ĝhvonos) ?
wznieć (з метатезою) ?
zvnieti ?

одзові́зм «опортуністична течія в РСДРП, що вимагала відкликання соціал-демократичних депутатів з Державної думи»

запозичення з російської мови;
р. отзови́зм утворено від отзыва́ть «відкликати», пов’язаного із звать, якому відповідає укр. зва́ти;
бр. адзаві́зм, ч. otzovismus, слц. otzovizmus, болг. отзови́зъм;
Фонетичні та словотвірні варіанти

одзові́ст
Етимологічні відповідники

Слово Мова
адзаві́зм білоруська
отзови́зъм болгарська
отзови́зм «відкликати» російська
отзыва́ть «відкликати» російська
otzovizmus словацька
зва́ти українська
otzovismus чеська
звать ?

вали́ти «збивати донизу, руйнувати; рухатись масою»

псл. valiti, valjati «крутити, вертіти, котити», пізніше «качати по землі, розкладати, руйнувати»;
споріднене з лит. volióti (võlioti) «катати», лтс. vàlât «катати, вертіти», дінд. vâlati «крутиться; повертається», valayati «котить, повертає», двн. wallan «кипіти, бурлити», нвн. wallen «тс.», лат. volvo «обертаю, качаю», гр. ἑλύω «згинаю, звиваю», алб. valë «хвиля»;
iє. *uоl-/уеl› «крутити, вертіти, котити»;
р. вали́ть, валя́ть, бр. валі́ць, валя́ць, др. валити, валя́ти, п. walić, walac, ч. valiti, váleti, слц. valiť, váať, вл. walić, waleć, нл. waliś, walaś, болг. ва́лям, м. вали «валяє», схв. Ва́љати, слн. valíti, váljati, стсл. валити сѧ валгати сѧ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вал «циліндр, що обертається; велика хвиля»
вале́жник «бурелом»
валєнки «суконні штани»
вали́ло «сукновальня; дрючок Ж»
валівни́ця «злива»
ва́ліж «тс.»
валі́й «сукновал»
ва́лка «обоз»
валки́й «пісний» (про гончарну глину)
валови «дуже лінивий» (про биків)
вало́к «качалка, частина грабель, борони»
ва́ло́м
валува́ти «рухатись масою»
валу́н
валькува́ти «робити стіни з вальків глини; обмазувати глиною; [викачувати, бити Бі]»
валькува́тий «схожий на вальок»
валькува́то «непевно, хитаючись» (про ходу)
ва́льни́й «густий, численний»
вальо́к «качалка»
ва́льо́к «кавалок (глини)»
валю́га «ледар»
валю́ка
валю́х «пиріг з картоплі і пшона»
валю́щий
ва́лява «велика кількість; купи; руїни Ж; поле битви, вкрите трупами Ж»
валяка «тс.; [непотрібна річ До]»
валяльник
валя́льня
ва́лянець
ва́ляний
ва́лянок
валя́ти
валя́щий
ви́вал
вива́лювати «висолоплювати, витріщувати»
відва́л
відва́лка (спец.)
відвальни́й
відва́льник
дова́люватися
зава́л
зава́ла «нагромадження; [грозова хмара, буря ВеЗн; великий снігопад ВеБ, ВеЛ]»
завалий «незграбний, неповороткий»
зава́лина «яма, провалля в полі Me; руїна Ж; призьба; заноси»
зава́листий «обвалистий; багатосніжний (про зиму)»
зава́листо «багато снігу»
зава́лище «руїна»
зава́лка «завалювання; [жердина для закривання проходу у воротах Л]»
зава́лки «припухлі залози Ж; ангіна Mo; скарлатина; дифтерит Я; запор Я»
зава́лля
зава́лочний (спец.)
за́валь
зава́лько «дуже багато, переповнено»
зава́льковий «завалистий»
зава́льни́й «якого є багато; великий; важкий; якого завалюють; ломовий (кінь) ЛЧерк; дорідний (хліб) ЛЧерк; з глибоким снігом (зима) ж; такий, куди звалюють»
зава́льник
зава́льно «тс.»
завалювальний
завалю́ха (хата)
завалющий
завалява (снігу)
заваля́щий
зави́лькуватий «лінивий, неповороткий»
звал
зва́ла «велика кількість»
зва́лисько
зва́лище
зва́лка «натовп, рукопашна сутичка»
звалови́тий «неповороткий, незграбний»
зва́льний
зва́льщик
зва́лювальний
зваля́ння (спец.)
зваля́ти «збити з шерсті, пуху; недбало зробити; забруднити»
на́ва́л
нава́ла
нава́лка (спец.)
нава́лочний
нава́льний
нава́льник
нава́льниця «гроза, буря»
нава́лювальний
напова́л
обва́л
обва́лення (спец.)
обва́листий
обва́лище
обва́лля
обва́льний (землетрус)
одва́л «обвал, падіння»
перева́л (у т. ч. «[пропуск в оранці]» ЛЧерк)
перева́листий
перева́лка
перева́лки «залишки від прядіння мички»
перева́лля
перевалок «прохід»
перева́лочний
перева́льки
перева́лькуватий
перева́льний
перева́льцем
перева́льці
перева́льця
пова́ла «стсля»
по́валець «волосяний аркан»
пова́лина «тс.»
пова́лом «покотом»
пова́льний «загальний, поголовний»
прива́л
прива́лок «заглиблення біля комина для дрібних кухонних речей»
при́волок «дошка, прикріплена спереду печі Ва; лавка, прироблена до лежанки Г; дошка біля печі для прикріплення полу Ж»
прова́л
прова́лина
прова́листий «обривистий, стрімкий»
про́валля
про́валь «провал»
проваля́ти (спец.)
ро́зва́л
розва́лина
розва́листий
розва́лище
розва́лкуватий
розва́лля
ро́зваль
розва́льний
ро́звальні
ро́звальцем
розвалю́ка
розвалю́ха
ува́л
ува́листий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
valë «хвиля» албанська
валі́ць білоруська
ва́лям болгарська
walić верхньолужицька
waleć верхньолужицька
ἑλύω «згинаю, звиваю» грецька
wallan «кипіти, бурлити» давньоверхньонімецька
vâlati «крутиться; повертається» давньоіндійська
валити давньоруська
volvo «обертаю, качаю» латинська
vàlât «катати, вертіти» латиська
volióti «катати» (võlioti) литовська
вали «валяє» македонська
waliś нижньолужицька
walaś нижньолужицька
wallen «тс.» нововерхньонімецька
walić польська
walac польська
valiti праслов’янська
вали́ть російська
Ва́љати сербохорватська
valiť словацька
váať словацька
valíti словенська
váljati словенська
валити сѧ валгати сѧ старослов’янська
валя́ть українська
валя́ць українська
валя́ти українська
valiti чеська
váleti чеська
valjati «крутити, вертіти, котити» ?
пізніше «качати по землі, розкладати, руйнувати» ?
valayati «котить, повертає» ?
*uоl-/уеl› «крутити, вертіти, котити» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.