ЗБІЖЖЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
збі́жжя
псл. *sъbožьje «щастя, багатство, маєток, скот, збіжжя»;
очевидно, споріднене з дінд. subhágaḥ «щасливий», ав. һиbаү «тс.», утвореними з основ su(hu-) «хороший», спорідненої з гр. εὔς «тс.», і bhága- «добробут, щастя», спорідненої з псл. bogъ, bog-atъ, укр. бог, бага́тий;
р. [збо́жье] «збіжжя; добро, багатство», бр. збо́жжа «збіжжя», п. zboże «тс.», ч. zboží «худоба, майно» (‹ст. sbožie «товар; [збіжжя]»), слц. zbožie «збіжжя», вл. zbože «щастя; добробут», нл. zbóžo «худоба; майно»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
збіжже́вий
збі́жниця
«хлібне зерно»
збо́жевий
збо́жжя
збо́жниця
«приміщення для зернового хліба»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
һиbаү- «тс.» | авестійська |
збо́жжа «збіжжя» | білоруська |
zbože «щастя; добробут» | верхньолужицька |
εὔς «тс.» | грецька |
subhágaḥ «щасливий» | давньоіндійська |
su(hu-) «хороший» | давньоіндійська |
bhága- «добробут, щастя» | давньоіндійська |
zbóžo «худоба; майно» | нижньолужицька |
zboże «тс.» | польська |
sbožie «товар; [збіжжя]» | польська |
*sъbožьje «щастя, багатство, маєток, скот, збіжжя» | праслов’янська |
bogъ | праслов’янська |
bog-atъ | праслов’янська |
збо́жье «збіжжя; добро, багатство» | російська |
zbožie «збіжжя» | словацька |
бог | українська |
бага́тий | українська |
zboží «худоба, майно»«товар; [збіжжя]» (‹ст. sbožie ) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України