ЗАЯВКА — ЕТИМОЛОГІЯ

яви́ти «показати; зобразити; виявити»

псл. (j)aviti;
споріднене з лит. (ст.) ovyje «наяві», ovytis «уявитися, наснитися», лтс. âvîtiês «казати дурниці, безглуздо поводитися, бешкетувати», дінд. āvіḥ «відкрито», ав. āvìš, āvīšya- «тс.»;
іє. *āu̯іs-;
пов’язується також із лит. аumenis, omenìs, оmynė «свідомість, відчуття» (Machek ESJČ 225), що, в свою чергу, зіставляється із псл. umъ, укр. ум;
лит. ovyje, ovyties без достатніх підстав вважають (Bern. I 34; Trautmann 21) запозиченням зі слов’янських мов;
дальші зв’язки з гр. αἰσϑάνομαι «помічаю», ἀΐω «чую», лат. audiō «чую» (Schulze KZ 29, 251; Hujer LF 68, 79–80) заперечуються (Ernout–Meillet I 55);
сумнівне пов’язання (Mikkola Ursl. Gr. I 165) з я́сни́й;
р. яви́ть, бр. заяві́ць «заявити», др. [явити] «показати, явити, заявити», п. jawić się «з’являтися; (заст.) з’явитися, прибути», ч. jeviti «виявляти», слц. javit’ «виявити», вл. jewić «показувати, виявляти», нл. (рідк.) jawiś «повідомляти, оголошувати», полаб. (vib)ově (‹ *(ob)javi) «показує», болг. (заст.) явя́ «повідомлю, перекажу», м. jави «повідомить, перекаже; заявить», схв. jа́вити «повідомити; оголосити», слн. jáviti «тс.», стсл. авити, авити «показувати, виявляти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́яв
ви́я́ва «поява; висловлення, повідомлення»
ви́явець «виразник»
вия́вник
ви́явок «симптом, ознака»
зая́ва
заяви́ти
зая́вка
зая́вник
з'я́ва
з'я́вина «явище»
з'я́виско «тс.»
з'я́висько
з'я́вище
із'я́ва «явище»
ная́ві
ная́вний
наяву́
неуявле́нний
не́ява «нез’явлення, відсутність»
нея́вка
о́б'яв
об'я́ва
об'яви́ти
об'я́вка «повідомлення, оголошення»
об'я́вник
по́я́в «поява; здійснення»
поя́ва
поя́вина «поява; здійснення»
по́явно «явно»
пред'я́ва «час подання, термін»
пред'яви́ти
пред'явни́к
прия́ва «присутність; галюцинація»
прияви́ти «виявити збільшення»
про́яв
проя́ва «диво, дивовижа; химерна людина СУМ; [метка людина, проноза] Л»
прояви́ти
проявни́й
проя́вник
уя́в (присл.)
уя́ва
уяви́ти
уя́вки (присл.)
уя́влення
уя́вний
яв
я́ва́
я́вище
я́вка
я́вний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
āvìš авестійська
āvīšya- «тс.» авестійська
заяві́ць «заявити» білоруська
явя́ «повідомлю, перекажу» (заст.) болгарська
jewić «показувати, виявляти» верхньолужицька
αἰσϑάνομαι «помічаю» грецька
ἀΐω «чую» грецька
āvіḥ «відкрито» давньоіндійська
явити «показати, явити, заявити» давньоруська
*āu̯іs- індоєвропейська
audiō «чую» латинська
âvîtiês «казати дурниці, безглуздо поводитися, бешкетувати» латиська
ovyje «наяві» (ст.) литовська
ovytis «уявитися, наснитися» (ст.) литовська
аumenis литовська
omenìs литовська
оmynė «свідомість, відчуття» литовська
jави «повідомить, перекаже; заявить» македонська
jawiś «повідомляти, оголошувати» (рідк.) нижньолужицька
(vib)ově полабська
*(ob)javi полабська
jawić się «з’являтися; (заст.) з’явитися, прибути» польська
(j)aviti праслов’янська
umъ праслов’янська
яви́ть російська
jа́вити «повідомити; оголосити» сербохорватська
javit' «виявити» словацька
jáviti «тс.» словенська
авити «показувати, виявляти» старослов’янська
авити старослов’янська
ум українська
я́сни́й українська
jeviti «виявляти» чеська


Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.