ЗАПІЛЛЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
піл «нари в селянській хаті, розміщені між піччю і протилежною до печі стіною»
псл. polъ;
споріднене з дінд. phálakam «дошка, планка», дісл. fjǫl «дошка», дат. fjæl, шв. fjöl «тс.», норв. fjel «коротка дошка», а також з гр. σφέλας «лавочка, табуреточка», σπολάς «вичинена шкіра; хутряний плащ; шкіряний нагрудник», лат. spolium «знята шкура; руно», дісл. spjald, speld «чотирикутна дошка; маленька дощечка для ткання», дат. spjæld «пічна заслінка; клин у сорочці», шв. spjäll «скалка, скабка, уламок; поліно», дангл. speld «тс.», англ. spall «тріска, лучина, скалка, уламок; розколювати», гот. spilda «дошка; таблиця; стіл», двн. spaltan «розколювати», свн. нвн. spalten, снн. spalden, spolden «тс.», прус. spelanxtis «скалка, тріска»;
іє. *(s)pel-/ (s)p(h)el- «розколювати»;
неприйнятне припущення (Jóhannesson KZ 36, 370–371) про запозичення *polъ з давньоісландської мови (дісл. pallr «сходина»);
р. пол «підлога; піл», бр. пол «поміст, піл, нари», др. полъ «низ, основа, підлога», болг. пол «підлога» (з рос.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
запі́лля
«підпілля»
запі́льний
«підпільний»
запі́льник
«підпільник»
напі́льний
(у виразі [напільна стіна] «стіна, до якої прилягає піч і піл»)
опі́лок
«обапіл»
підпі́лля
«місце, простір у приміщенні під підлогою; нелегальне становище, нелегальна діяльність»
підпі́льний
підпі́льник
пі́лка
«підстилка на підлогу, долівку»
полови́к
«килимок, що стелеться на підлогу»
полови́ця
«мостина, окрема дошка підлоги»
припо́лок
«дошка біля печі, на якій лежать дошки підлоги»
при́полок
«високий поміст у лазні, на якому паряться»
пул
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| spall «тріска, лучина, скалка, уламок; розколювати» | англійська |
| пол «поміст, піл, нари» | білоруська |
| пол «підлога» (з рос.) | болгарська |
| spilda «дошка; таблиця; стіл» | готська |
| σφέλας «лавочка, табуреточка» | грецька |
| σπολάς «вичинена шкіра; хутряний плащ; шкіряний нагрудник» | грецька |
| speld «тс.» | давньоанглійська |
| spaltan «розколювати» | давньоверхньонімецька |
| phálakam «дошка, планка» | давньоіндійська |
| fjǫl «дошка» | давньоісландська |
| spjald | давньоісландська |
| speld «чотирикутна дошка; маленька дощечка для ткання» | давньоісландська |
| pallr | давньоісландська |
| полъ «низ, основа, підлога» | давньоруська |
| fjæl | датська |
| spjæld «пічна заслінка; клин у сорочці» | датська |
| *(s)pel-/ (s)p(h)el- «розколювати» (s)p(h)el- | індоєвропейська |
| *polъ (дісл. pallr «сходина») | індоєвропейська |
| spolium «знята шкура; руно» | латинська |
| spalten | нововерхньонімецька |
| fjel «коротка дошка» | норвезька |
| polъ | праслов’янська |
| spelanxtis «скалка, тріска» | прусська |
| пол «підлога; піл» | російська |
| spalten | середньоверхньнімецька |
| spalden | середньонижньонімецька |
| spolden «тс.» | середньонижньонімецька |
| fjöl «тс.» | шведська |
| spjäll «скалка, скабка, уламок; поліно» | шведська |
пола́ «край половини одягу; повішене полотнище»
пізнє псл. роla «половина; пола», утворене від роlъ «половина, бік»;
р. пола́ «пола», бр. по́лка «пілка (шматок тканини); [пелюшка]», др. пола «шматок тканини, завіса», п. роłа «пола (одягу)», ч. слц. [роla] «тс.», болг. пола́ «спідниця, пола», поли́ (мн.) «поділ», м. пола «поділ, пола (одягу); спідниця», поли (мн.) «поли одягу; стулки дверей», схв. пȍла «половина; пола; пілка (шматок тканини)», слн. рôla «пілка; поділ», стсл. пола «край одягу, одяг; половина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
запі́л
«пола одежі, загорнута так, що в неї можна щось набрати; [рибальська сітка Ж]»
запі́лє
«бокове приміщення у коморі, клуні для зберігання зерна; засіка (у клуні) для снопів»
за́пі́лка
«фартух»
запі́лля
«підпілля»
запі́лля
«поли»
запі́лок
«відгороджене місце в сараї або в хаті, де стоїть засік»
(1927)
за́пільчи́на
«тс.»
запо́ла
«поділ жіночої сорочки, пола»
запо́ле
за́полє
«тс.»
заполи́ти
«загорнути, закутати»
за́полок
«шкіра живота»
заполя́ти
«тс.»
пи́лка
«пелюшка»
пі́вка
«запаска; ширина полотна; кусок полотна»
пі́лка
«шматок тканини; підстилка; [ряднина, доріжка Ме; вид полотняної шалі; вид бредня]»
припі́л
«[тс. Нед]; пола; край неба, лісу, поля»
при́пола
«пола»
припо́лє
«пола жіночого одягу, поділ»
при́поли
«краї піл одягу»
пу́лка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́лка «пілка (шматок тканини); [пелюшка]» | білоруська |
| пола́ «спідниця, пола» | болгарська |
| пола «шматок тканини, завіса» | давньоруська |
| пола «поділ, пола (одягу); спідниця» | македонська |
| роłа «пола (одягу)» | польська |
| роla «половина; пола» | праслов’янська |
| роlъ «половина, бік» | праслов’янська |
| пола́ «пола» | російська |
| пȍла «половина; пола; пілка (шматок тканини)» | сербохорватська |
| роla «тс.» | словацька |
| рôla «пілка; поділ» | словенська |
| пола «край одягу, одяг; половина» | старослов’янська |
| роla «тс.» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України