ЗАМ — ЕТИМОЛОГІЯ

зам

викликаний російським зразком результат скорочення слова замісни́к, що є калькою р. замести́тель;
р. зам;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
замести́тель російська
зам російська
замісни́к ?

ревмати́зм

запозичення з латинської мови;
лат. rheumatismus походить від гр. ῥευματισμός «розтікання (по тілу)», пов’язаного з ῥευ̃μα «потік; розлив; ревматичне страждання», ῥέω (‹ῥεϜω) «течу; розливаюся», спорідненими з лит. sravė́ti «повільно текти, просочуватися», псл. *sruja «струмінь», укр. струя́;
р. ревмати́зм, бр. рэўматы́зм, п. reumatyzm, ч. revma(tismus), слц. reumа(tismus), вл. reumatizm, болг. ревмати́зъм, м. ревмати́зам, схв. реума, рѐума, реумата̄зам, слн. révma;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ревма́тик
ревмати́чний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рэўматы́зм білоруська
ревмати́зъм болгарська
reumatizm верхньолужицька
ῥευματισμός «розтікання (по тілу)» грецька
rheumatismus латинська
sravė́ti «повільно текти, просочуватися» литовська
ревмати́зам македонська
reumatyzm польська
*sruja «струмінь» праслов’янська
ревмати́зм російська
реума сербохорватська
reumа(tismus) словацька
révma словенська
струя українська
рѐума українська
зам українська
revma(tismus) чеська
ῥευ̃μα «потік; розлив; ревматичне страждання» ?

м'яки́й

псл. mękъkъ (męgъkъ) «м’який», первісно зменш. від *mękъ (*męgъ) «тс.», пов’язаного чергуванням голосних з mǫka «борошно»;
споріднене з лит. mìnkštas «м’який», mìnkyti «м’яти, місити», лте. mìnksts «м’який», гр. μάσσω (пас. μαγήναι) «місити», двн. mengen «мішати»;
іє. *men(e)k- «давити; м’який»;
р. мя́гкий, бр. мя́ккі, др. мягкый, мягъкъ, мякъкъ, п. miękki, ч. měkký, слц. mäkký, вл. mjechki, нл. měki, полаб. mąťĕ, болр. м. мек, схв. мек, слн. mehák, mêhek, стсл. мѧкъкъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ві́дм'як «відлига»
зам «зробитися в’ялим, флегматичним»
зм'я́кшувальний
м «м’якість» ([мнякота́)]
мекели́вини «тс.»
мекели́ни
мняки́й
мняку́шка «тс. (Me); литка ДзАтл II»
мнятки́й «м’який»«тс.»
м'яге́нький
м'ягки́й
м'ягкили́нє
м'яго́ненький
м'ягча́ти «м’якшати»
м'ягчи́ти «м’якшити»«тс.»
м'ягша́ти «тс.»
м'яке́нький
м'яки́на «полова» (мняки́на)]
м'яки́ни «просяна полова» (мняки́ни)] Ж
м'яки́ш «оброблене поле; м’якуш» (мняки́ш)] Ж
м'я́кість
м'я́кіть «все м’яке; м’якоть» (мнякіть)] Ж
м'я́кнути
м'я́кота «м’якуш у м’ясі; литка ВеНЗн» (мня́кота)]
м'я́коть
м'якува́тий
м'якуни́ «молюски»
м'я́ку́ш «м’яка частина тіла; підшкірна частина плоду»
м'яку́шка «м’яка частина хліба»
м'я́кшати
м'якши́льне (мед.)
м'якши́льний
м'якши́ти
обм'я́клий
одм'як «відлига»
о́дм'яч «тс.»
помня́к
помня́ч «тс.»
по́м'як «відлига»
пом'я́кшувальний
розм'я́кшувальний
ум'якні́ти «стати м’яким»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мя́ккі білоруська
mjechki верхньолужицька
μάσσω «місити» (пас. μαγήναι) грецька
mengen «мішати» давньоверхньонімецька
мягкый давньоруська
*men(e)k- «давити; м’який» індоєвропейська
mìnkštas «м’який» литовська
мек македонська
měki нижньолужицька
mąťĕ полабська
miękki польська
mękъkъ «м’який» (męgъkъ) праслов’янська
мя́гкий російська
мек сербохорватська
mäkký словацька
mehák словенська
mêhek словенська
мѧкъкъ старослов’янська
мягъкъ українська
мякъкъ українська
měkký чеська
від *mękъ «тс.» (*męgъ) ?
mǫka «борошно» ?
mìnkyti «м’яти, місити» ?
mìnksts «м’який» ?
мек ?

ям «селище в Росії (за татарських часів, частково пізніше), мешканці якого мали перевозити пошту й пасажирів; поштова станція, де зупинялися візники-ямщики» (іст.)

запозичене з монгольської мови за посередництвом російської і татарської;
тат. (іст., ст.) ям «поштова станція; станція, де змінювали коней», монг. ст. yam «поштова станція; (поштовий) тракт, дорога, шлях» (суч. монг. зам «дорога, шлях»);
ямщи́к є безпосереднім запозиченням з російської мови (р. ямщи́к), де воно, очевидно, виникло на основі тат. ст. ямчы «ямщик (поштовий візник)», похідного від тат. (‹ монг. ст.) ям, за зразком слів типу зеленщи́к «продавець овочів» і под;
р. ям «ям», бр. ямшчы́к «ямщик», п. [jamszczyk, jemszczyk], ч. jamščik «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ямщи́к «селянин у ямському селищі, зобов’язаний возити пасажирів і пошту своїми кіньми, за що звільнявся від подушного податку; взагалі візник, що возив поштовими кіньми до появи залізниць»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ямшчы́к «ямщик» білоруська
yam «поштова станція; (поштовий) тракт, дорога, шлях» (суч. монг. зам «дорога, шлях»)(ст.) монгольська
зам «дорога, шлях» монгольська
ям (ст.) монгольська
jamszczyk польська
jemszczyk польська
ямщи́к російська
ям «ям» російська
ям «поштова станція; станція, де змінювали коней» (іст., ст.) татарська
ямчы «ямщик (поштовий візник)» (ст.) татарська
ям татарська
ямщи́к (р. ямщи́к) українська
jamščik «тс.» чеська

маха́ти «робити помахи чимось у повітрі; іти, їхати, бігти»

псл. maxati (rnaxajǫ, mašǫ) «махати»;
розглядається як поширення суфіксом -x- ( ‹-s-) кореня ma-, наявного в majati «маяти», maniti «манити» припускається, що x виникло з s за аналогією до випадків з x‹s після i, u;
зіставлялося з лит. mosúoti «махати», mostagúoti «розмахувати руками», mósterėti «махнути»;
р. маха́ть, бр. маха́ць, др. махати, п. вл. machać, ч. máchati, слц. máchat’, нл. machas, полаб. smáchne, болг. ма́хам, схв. мáхати, слн. máháti, цсл. махати;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́мах
ви́махати «вирости великим»
відмахну́тися
вмах «вмить»
за́мах
замахни́й «замашний»
замахови́й «маховий»
зама́шистий
зама́шка
зама́шни́й
замашня́ка «сильний чоловік»
змах
зма́ху «відразу»
мах (виг.)
мах «помах»
ма́ха «колода у валу вітряка»
маха́йлик «чарка»
маха́льний
маха́льник «той, хто подає сигнали маханням»
махну́ти «зробити помах; побігти; [украсти МСБГ]»
махови́й
махови́к «маятник»
ма́хо́м «дуже швидко, вмить»
махорну́ти «сильно махнути; помчатися»
махо́та «коливання»
маши́ти «махати»
навви́машки
наві́дмах
наві́дмаш
нао́дмаш
обма́х «обхват»
обма́хало «опахало від мух»
о́мах «спалах, язик вогню»
перемахну́ти «перестрибнути, перебігти»
підмахну́ти «підписати»
по́мах
про́мах
промахну́тися
про́ма́шка
ро́змах
розма́шистий
розмашни́й
ума́х «вмить»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
маха́ць білоруська
ма́хам болгарська
machać верхньолужицька
махати давньоруська
mosúoti «махати» литовська
machas нижньолужицька
smáchne полабська
machać польська
maxati «махати» (rnaxajǫ, mašǫ) праслов’янська
маха́ть російська
мáхати сербохорватська
máchat' словацька
máháti словенська
махати церковнослов’янська
máchati чеська
-x- ( ‹-s-) ?
majati «маяти» ?
maniti «манити» ?
u ?
mostagúoti «розмахувати руками» ?
mósterėti «махнути» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.