ЗАГУЛ — ЕТИМОЛОГІЯ

гуля́ти «ходити; розважатися, гратися; не працювати; бути в періоді тічки; [танцювати]»

єдиного пояснення не має;
виводиться (Sławski I 433–434) від вигуку гу́ля, а також (Berп. I 361–362; Brückner 173) від основи гул;
зіставляється з схв. гу́лити «обдирати; пиячити» (Потебня РФВ З, 163), з цсл. гульнъ «чарівний» (Соболевский РФВ 70, 78–79; Jakobson Word 8, 387), з лит. guleti «лежати» (Преобр. І 169), припускається первісне значення «бити в ґулю» (тобто в кулю, мʼяч, грати в мʼяча), звідки «гратися, забавлятися» і т. д. (Львов Этимология 1963, 110–115);
р. гуля́ть «ходити; забавлятися», бр. гуля́ць «бути вільним від праці; прогулюватися; брати участь у якій-небудь грі», п. hulać «гуляти, веселиися» (з укр.), ч. hulati «кричати, викрикувати з радощів», слц. hulʼať «тс.», болг. гуля́я «гуляю, пиячу, веселюсь» (з рос.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́гул
ви́гульний
відгу́л
ві́дгулень «свійська коняка, що відбилася в табун диких коней»
гула́й «бродяга, нероба»
гу́лі «гуляти» (дит.)
гу́лі «гуляння»
гульба́
гу́льби
гу́льбини
гу́льбище
гу́льбощі
гу́лька
гу́льки «гуляння»
гульли́вий «розгульний»
гульма́ (прислівник при інфінітиві гуля́ти як підсилення)
гульня́
гу́льови́й (про худобу, яка перебуває на випасі)
гуляви́й (про худобу)
гуля́йко «тс.»
гуля́ка
гуля́льня «гульбище»
гу́ля́нка
гуля́тика «пиятика»
гуля́тися «гратися»
гуля́тоньки
гуля́точки «тс.»
гуля́чка «неробоча худоба»
гуля́щий
загу́л
загуля́ти «почати багато гуляти; заглушити горе, біду»
загуля́тися «до втоми натанцюватися»
нагу́л «угодованість худоби; привілля»
нагу́лювати «пасти на доброму кормі» (худобу)
нагуля́ти «багато прогуляти; погладшати»
обгуля́тися «програтися»
о́дгулень «лоша свійської кобили від дикого жеребця»
перегу́л «тимчасовий відпочинок (про землю)»
погуля́нка «гуляння; перебування в гостях»
погуля́ння «гулянка; полювання; війна; гульба»
при́гулень «свійська коняка, що відбилася в табун диких коней»
пригуля́ти «придбати гуляючи; прижити» (дитину)
прогу́л
прогу́лька «гулянка?»
про́гульком «то зʼявляючись, то зникаючи»
прогу́льний
прогу́льник
прогу́лянка
розгу́л
розгу́лля
розгу́льний
розгу́ляний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гуля́ць «бути вільним від праці; прогулюватися; брати участь у якій-небудь грі» білоруська
гуля́я «гуляю, пиячу, веселюсь» (з рос.) болгарська
guleti «лежати» литовська
hulać «гуляти, веселиися» (з укр.) польська
гуля́ть «ходити; забавлятися» російська
гу́лити «обдирати; пиячити» сербохорватська
hulʼať «тс.» словацька
гульнъ «чарівний» церковнослов’янська
hulati «кричати, викрикувати з радощів» чеська
гу́ля ?
гул ?
значення «бити в ґулю» (тобто в кулю, мʼяч, грати в мʼяча) ?
звідки «гратися, забавлятися» ?


Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.