ЗАГАРА — ЕТИМОЛОГІЯ

зага́ра «бажання, пристрасть, старанність, завзяття в роботі»

очевидно, пов’язане з горі́ти, псл. gořeti (пор. запа́л, запальни́й від пали́ти);
у значенні «старанність, завзяття в роботі» можна припустити вплив дієслова [гарува́ти] «важко, без відпочинку працювати»;
р. [зага́ра] «меткий, завзятий хлопець, молодець»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зага́рливець «старанна людина, ентузіаст»
зага́рливий «старанний, завзятий в роботі»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
gořeti (пор. запа́л, запальни́й від пали́ти) праслов’янська
зага́ра «меткий, завзятий хлопець, молодець» російська
з горі́ти ?
гарува́ти «важко, без відпочинку працювати» ?


зага́ра «татарське мило, зірки городні, Lychnis chalcedonica L.» (бот.)

пов’язане з горі́ти;
назва мотивується яскраво-червоним забарвленням квіток;
пор. р. горицве́т, п. płomieńczyk, ч. plamenečnice «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
płomieńczyk польська
горицве́т російська
plamenečnice «тс.» чеська
горі́ти ?

грянь «зірки садові, татарське мило, Lychnis chalcedonica L.»

очевидно, запозичення з словацької мови;
пор. слц. hrianka «суха квітка», повʼязане з дієсловом hriať «гріти» (давніше, мабуть, «обпалювати, піджарювати, висушувати», пор. hrianka «грінка»);
семантика «загоряння» відбита і в іншій назві цієї рослини – [загара];
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hrianka «суха квітка» словацька
hrianka «суха квітка» ?
hriať «гріти» (давніше, мабуть, «обпалювати, піджарювати, висушувати», пор. hrianka «грінка») ?
загара ?

горі́ти

псл. *gorěti, *gorjǫ, goriši (з огляду на наявність нетематичної форми дієприкм. стсл. горѫѱи поряд з пізнішою горѧψи припускається первісна належність дієслова до нетематичних основ);
споріднене з лит. gareti «палити; випаровуватись», лтс. garêtiês «вигоріти (про піч)», ірл. gorim, guirim «грію», гр. ϑέρομαι, «нагріваюсь», дінд. ghṛṇōti «світить, палає»;
іє. *guher- «гарячий, теплий»;
р. горе́ть, бр. гарэць, др. горѣти, п. gorzeć, goreć, ч. hořeti, слц. horieť, вл. horić, нл. gorjeś, болг. горя́, м. гори, схв. гòрети, слн. goréti, стсл. горѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гар
гаря́ч «особливий вид гарячого напою» (заст.)
гаря́чий
гарячи́ти
гарячи́ти
гарячі́ти
гаря́чка
гарячко́вий
гарячкови́тий
гарячкува́ти
гарячкува́тий
гаря́чли́вий
гаря́чник «той, що готує й продає гаряч» (заст.)
гарячно́та «спека, жара»
го́риво «полумʼя, що сильно горить; сила горіння» (-ево)] Ж
горі́лий
горли́вий «щирий»
горли́во «ретельно, віддано»
горюк «паливо»
горюч «тс.»
горю́че
горю́чий
го́ряч «жара, спека»
горя́чий
горя́чість «спека; гаряча голова»
горя́чка «гарячка»
зага́р
загорі́лий «палкий»
зга́рище
зга́рок
зга́рятина
зга́рячу
нага́р
недога́р
недо́гарок
недога́рʼя
о́гар «обпалений пеньок»
ога́рок
перега́р
по́гар «згарище»
погорі́лець
при́гар
при́гара «шкірка на твердій каші»
прига́ринок
прига́рки
уга́р
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гарэць білоруська
горя́ болгарська
horić верхньолужицька
ϑέρομαι грецька
ghṛṇōti «світить, палає» давньоіндійська
горѣти давньоруська
*g «гарячий, теплий» індоєвропейська
gorim ірландська
garêtiês «вигоріти (про піч)» латиська
gareti «палити; випаровуватись» литовська
гори македонська
gorjeś нижньолужицька
gorzeć польська
goreć польська
*gorěti праслов’янська
горе́ть російська
гòрети сербохорватська
horieť словацька
goréti словенська
горѣти старослов’янська
hořeti чеська
*gorjǫ ?
goriši (з огляду на наявність нетематичної форми дієприкм. стсл. горѫѱи поряд з пізнішою горѧψи припускається первісна належність дієслова до нетематичних основ) ?
guirim «грію» ?

Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.