ЗАВАД — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. vaditi;

єдиного пояснення не має;

вважається спорідненим з лтс. vâts «рана», лит. votìs «відкрита рана», дінд. vadhati «ударяє, нищить», гр. ὠϑέω«штовхаю», гот. wunds «рана», нвн. Wúnde «тс.», іє. *uā-, *uō-, *uә- «ударяти, ранити» (Маchek ESJČS 558; Skok III 557; Zubatý St. a čl. I 2, 111–112; Walde–Pok. I 211) або з дінд. vádati «говорить, провіщає; свариться за», vādaḥ «вислів, суперечка», гр. αύδάω «кричу, говорю», двн. farwâƷon «проклинати, спростовувати» (Фасмер І 265–266; Потебня РФВ V 251; БЕР І 112; Frisk I 184);

непереконливо зіставлялося з лит. vadúoti «викуповувати», лат. vas, vadis «поручитель» (Преобр. І 62);

ототожнення з р. [ва́дить] «принаджувати» (Фасмер, вказ. місце), як і з дірл. air-com-fed«шкодити, заважати» (Machek ESJČ 674), необгрунтоване;

р. [ва́дить] «зводити наклеп; зволікати час», бр. ва́дзіць «шкодити», др. вадити «звинувачувати», п. wadzić «сварити; перешкоджати», ч. vaditi «заважати», слц. vadiť, вл. wadźić, нл. waźiś «тс.», болг. [ва́дя] «зводжу наклеп», схв. [vaditi] «перешкоджати», стсл. вадити «скаржитись на кого, звинувачувати, зводити наклеп»;

очевидно, неправильне утворення від дієслова зава́жувати, зава́жити «мати вагу; мати значення» за аналогією до зава́да «перешкода» при похідному від нього заважа́ти «перешкоджати, бути на заваді»;