ЖУЧНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

можливо, споріднене з р. жу́чить «карати, сікти різками», яке пов’язується (Фасмер II 63, 68) з р. [жуда́] «жах, лихо», зіставлюваним з лит. žavìnti «занапащати», žuti «гинути», лтс. zust «зникати», zūdît «занапащати», дангл. gietan «убивати»;

іє. *g’heud- «зникати, гинути»;

сумнівне пов’язання (Преобр. І 239) із жгут (через жгу́тить «бити джгутом»);

очевидно, запозичення з російської мови;

р. прижу́чить «вилаяти, покарати; [притиснути, прикрутити]» утворене від дієслова [жу́чить] «лаяти, карати», пов’язаного, очевидно, з укр. [жучний] «небезпечний» (див.);