ЖЕЛВ — ЕТИМОЛОГІЯ
желв «черепаха»
пел. *žely, род. в. želьve, зн. в. želьvь;
споріднене з гр. χέλυς «тс.», можливо, також лат. helvus «янтарно-жовтий, буланий»;
ie. *ghelū-;
р. [жолвь], др. желва, жолва, п. żółw, ч. слц. želva, вл. želwja, нл. žołw, болг. [желва́, жъ́êлва], схв. [жȇљка], слн. želva, p.-цсл. ЖЕЛЫ, ЖЕЛЪВЕ «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| желва́ | болгарська |
| жъ́êлва | болгарська |
| želwja | верхньолужицька |
| χέλυς «тс.» | грецька |
| желва | давньоруська |
| жолва | давньоруська |
| *ghelū- | індоєвропейська |
| helvus «янтарно-жовтий, буланий» | латинська |
| žołw | нижньолужицька |
| żółw | польська |
| *žely | праслов’янська |
| želьve род. в. | праслов’янська |
| želьvь зн. в. | праслов’янська |
| жолвь | російська |
| желы «тс.» | російська |
| желъве | російська |
| жȇљка | сербохорватська |
| želva | словацька |
| želva «тс.» | словенська |
| желы | церковнослов’янська |
| желъве | церковнослов’янська |
| želva | чеська |
черепа́ха «плазун, тіло якого вкрите панцирем; луска» (зоол.)
псл. *čerpaxa, похідне від *čerpъ (*čerpa), укр. че́реп;
утворення витіснило з табуїстичних міркувань давніше желв (Зеленин 2, 53);
р. черепа́ха «черепаха; [простий негодящий посуд]», бр. чарапа́ха, слн. črеpáha;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чарапа́ха
«беззубка, Anodonta»
(зоол.)
чарапи́ха
«жаба; ропуха»
(зоол.)
черепа́ня
«беззубка»
черепа́ховий
черепахува́тий
черепа́шачий
черепашеня́
черепа́шина
«панцир черепахи»
черепа́шка
черепа́шковий
черепа́шник
(геол.)
черепашный
чере́пу́ха
«їстівна ракушка, Anodonta cygnea; річкова черепаха, Emys lutaria»
черепу́шка
«беззубка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чарапа́ха | білоруська |
| *čerpaxa | праслов’янська |
| черепа́ха «черепаха; [простий негодящий посуд]» | російська |
| črеpáha | словенська |
| че́реп | українська |
| *čerpъ (*čerpa) | ? |
| желв | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України