ЕПІТЕТ — ЕТИМОЛОГІЯ

епі́тет

очевидно, походить від фр. épithète «епітет», пов’язаного з лат. epitheton «означення», що зводиться до гр. ἐπίϑετον «епітет; означення або прізвисько» (букв. «додане»), яке виникло з виразу ἐπίφετον ὄνομα первісне «додане ім’я», до якого входить прикметник ἐπίϑετος «доданий; захоплений; запозичений; штучний», пов’язаний з дієсловом ἐπιτίϑημι «кладу, додаю», яке складається з префікса ἐπι- «на-, до-, при-» і дієслова τίϑημι «кладу», спорідненого з псл. děti «класти», укр. ді́ти;
р. эпи́тет, заст. епитет, бр. эпі́тэт, п. epitet, ч. epit(h)eton, слц. epiteton, болг. м. епите́т, схв. епùтет, слн. epíteton;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
эпі́тэт білоруська
епите́т болгарська
ἐπίϑετον «епітет; означення або прізвисько» (букв. «додане») грецька
epitheton «означення» латинська
епите́т македонська
epitet польська
děti «класти» праслов’янська
эпи́тет російська
епùтет сербохорватська
epiteton словацька
epíteton словенська
ді́ти українська
épithète «епітет» французька
epit(h)eton чеська
первісне «додане ім’я» ?
ἐπίϑετος «доданий; захоплений; запозичений; штучний» ?
ἐπιτίϑημι «кладу, додаю» ?
ἐπι- «на-, до-, при-» ?
τίϑημι «кладу» ?
епитет ?



Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.