ЕЛЕГАНТНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

елега́нтний

запозичено з французької мови за посередництвом російської і польської;
фр. élégant «елегантний, вишуканий; чепурун, франт» походить від лат. ēlēgāns, -antis «вишуканий, витончений», пов’язаного з ēligāre «вибирати, вишукувати», утвореним з префікса ē- (ех-) «з-, від-» і дієслова legere «знаходити, визбирувати», спорідненого з гр. λέγω «збираю, лічу; говорю», алб. mb-Іéϑ «збираю (зокрема, урожай)»;
р. элега́нтный, бр. элега́нтны, п. elegancki, ч. elegantní, слц. elegantný, вл. elegantny, болг. м. елега́нтен, схв. елегàнтан, слн. elegánten;
Фонетичні та словотвірні варіанти

елега́нт «чепурун, франт»
елега́нтський
Етимологічні відповідники

Слово Мова
mb-Іéϑ «збираю (зокрема, урожай)» албанська
элега́нтны білоруська
елега́нтен болгарська
elegantny верхньолужицька
λέγω «збираю, лічу; говорю» грецька
ēlēgāns латинська
елега́нтен македонська
elegancki польська
элега́нтный російська
елегàнтан сербохорватська
elegantný словацька
elegánten словенська
élégant «елегантний, вишуканий; чепурун, франт» французька
elegantní чеська
-antis «вишуканий, витончений» ?
ēligāre «вибирати, вишукувати» ?
ē- «з-, від-» (ех-) ?
legere «знаходити, визбирувати» ?



Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.