ЕЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

ей (вигук оклику, радості, подиву, перестороги, незадоволення)

первісний вигук, що постав, очевидно, з псл. е та дейктичної частки (‹іє. *-ī, пор. дінд. ав. -ī, підсилювальна частка);
зв’язок з іншими подібними індоєвропейськими вигуками – пор. лит. еĩ (вигук перестороги), свн. еі (вигук радості, подиву, погрози), лат. еі (вигук жалю, заклопотаності), гр. εἴ (вигук вимоги, спонукання) – скоріше типологічний, ніж генетичний;
р. эй (вигук оклику, перестороги, досади), п. ej (вигук радості, нетерпіння, погрози, сумніву), ч. слц. ej (вигук подиву, заохочення), вл. нл. ej (вигук захоплення), болг. ей (вигук подиву, захвату, перестороги), м. ej «тс.», схв. ȇj (вигук жалю, бажання), слн. èj (вигук перестороги);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ей (вигук подиву, захвату, перестороги) болгарська
ej (вигук захоплення) верхньолужицька
εἴ (вигук вимоги, спонукання) грецька
еі (вигук жалю, заклопотаності) латинська
еĩ (вигук перестороги) литовська
ej «тс.» македонська
ej (вигук захоплення) нижньолужицька
ej (вигук радості, нетерпіння, погрози, сумніву) польська
е (‹іє. *-$ī, пор. дінд. ав. -ī, підсилювальна частка) праслов’янська
(‹іє. *-$ī, пор. дінд. ав. -ī, підсилювальна частка) праслов’янська
эй (вигук оклику, перестороги, досади) російська
ȇj (вигук жалю, бажання) сербохорватська
еі (вигук радості, подиву, погрози) середньоверхньнімецька
ej (вигук подиву, заохочення) словацька
èj (вигук перестороги) словенська
ej (вигук подиву, заохочення) чеська
еĩ (вигук перестороги) ?


е́йнье «тьху; до дідька; сто чортів»

складне утворення, першою частиною якого, очевидно, є вигук ей;
друга частина неясного походження, можливо, є діалектним варіантом заперечної частки ні;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ей ?
ні ?

єй (вигук запевнення)

псл. jei, утворене з займенникової основи *(j)e, наявної в р. е́ва «он», болг. е «ось», схв. ê «он», гр. ἐκεῐ «там», лат. ессе «ось», та індоєвропейської вказівної частки *ῑ, якій відповідає дінд. ав. ῑ (енклітична підсилювальна частка);
р. др. болг. ей, схв. éja (стверджувальна частка), стсл. єй, ѥй;
Фонетичні та словотвірні варіанти

єй
Етимологічні відповідники

Слово Мова
(енклітична підсилювальна частка) авестійська
е «ось» болгарська
ей болгарська
ἐκεῐ «там» грецька
(енклітична підсилювальна частка) давньоіндійська
ей давньоруська
ессе «ось» латинська
jei праслов’янська
е́ва «он» російська
ей російська
ê «он» сербохорватська
éja (стверджувальна частка) сербохорватська
єй старослов’янська
ѥй старослов’янська
*(j)e ?
*ῑ ?

єй-бо́гу

очевидно, результат скорочення вислову «присягаю Богу» та злиття його з вигуком єй;
р. болг. ей-бо́гу;
Фонетичні та словотвірні варіанти

айбо́
єйбо́
їй
їйбо́
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ей болгарська
ей російська
єй ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.