ДІДИК — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ді́дик «ведмедик, Gryllotalpa vulgáris» (ент.)
пов’язані з дід1 (зменш. ді́дик);
в основі перенесення назви – подібність поведінки (повільність рухів, неповороткість, пор. назву ведме́дик) або зовнішності (довгі вуса);
Фонетичні та словотвірні варіанти
діду́нь
«коренеїд шовковистий, Dorcadion holocericeum»
дідух
«тс. ВеНЗн; тарган Ж»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дід (зменш. ді́дик) | ? |
ді́дик «шкіряний ґудзик»
очевидно, пов’язане з дід1 (зменш. ді́дик);
мотиви перенесення назви неясні;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дід (зменш. ді́дик) | ? |
дзі́дик «землерийка, Sorex araneus» (зоол.)
неясне;
можливо, результат видозміни деетимологізованих форм типу [дзю́рдзик, жджок] «тс.», зближених з ді́дик, дідо́к на основі звукової подібності;
можливо, результат видозміни деетимологізованих форм типу [дзю́рдзик, жджок] «тс.», зближених з ді́дик, дідо́к на основі звукової подібності;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзю́рдзик «тс.» | ? |
| жджок «тс.» | ? |
| ді́дик | ? |
| дідо́к | ? |
дід «батько матері або батька; стара людина; жебрак»
пор. також тур. dede «дід»;
зближення з лит. dìdis «великий» (Брандт РФВ 21, 218–219) невірне;
до псл. dědъ найближчі лтс. dęds «стара людина; опудало», dedêt «кволіти» (лит. dedė «дядько» є запозиченням із слов’янських мов), гр. τήϑη «бабуся», τηϑις «тітка», ϑεĩος «дядько», δεία «тітка»;
р.дед, бр. дзед, др. дѣдъ, п. dziad, ч. děd, слц. ded, вл. dźed, нл. źed, болг. дя́до, де́да, м. dedo, схв. дjȅd(а), слн. déd, стсл. дѣдъ – псл. dědъ «батько матері або батька; стара людина» виникло в дитячій мові внаслідок редуплікації приголосного d з голосним;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дедове́й
«дід»
деду́хно
діди́
«предки; поминки; тіні по темних кутках»
дідизна
«спадщина»
діди́зний
«успадкований; дуже старий»
ді́дик
діди́на
«жебрак»
діди́сько
діди́ха
«жебрачка»
діди́цтво
«спадщина»
ді́дич
«поміщик, [спадкоємець Ж]»
дідича́нка
«дочка поміщика»
діди́чене
«успадковане»
ді́дичка
«дружина поміщика»
діди́чний
«успадкований»
діди́чність
«спадщина»
діди́чня
«родовий маєток»
дідиччу́к
«син поміщика»
діді́вський
діді́вщина
«спадщина; давні часи»
ді́днина
«тс.»
ді́до
«дід»
дідова́
«старі люди; жебраки»
(зб.)
дідови́н
«жебрак»
дідо́к
дідо́ра
«здоровий, кремезний дід; жебрак»
дідора́ка
«здоровий, кремезний дід»
дідуpя́га
«дід великого зросту»
дідува́ти
«бути дідом; жебракувати; сторожувати на баштані»
дідуга́
дідуга́н
діду́й
діду́ник
діду́нь
діду́ньо
діду́сь
одіди́чити
«успадкувати»
пра-
пра́дід
пра́дідизна
пра́дідівщина
прапра́дід
пре́дід
«прадід»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзед | білоруська |
| дя́до | болгарська |
| dźed | верхньолужицька |
| τήϑη «бабуся» | грецька |
| дѣдъ | давньоруська |
| dęds «стара людина; опудало» | латиська |
| dìdis «великий» | литовська |
| dedo | македонська |
| źed | нижньолужицька |
| dziad | польська |
| dědъ | праслов’янська |
| dědъ «батько матері або батька; стара людина» | праслов’янська |
| дjȅd(а) | сербохорватська |
| ded | словацька |
| déd | словенська |
| дѣдъ | старослов’янська |
| dede «дід» | турецька |
| děd | чеська |
| також | ? |
| dedêt «кволіти» (лит. d$edė «дядько» є запозиченням із слов’янських мов) | ? |
| τηϑις «тітка» | ? |
| ϑεĩος «дядько» | ? |
| δεία «тітка» | ? |
| р | ? |
| дед | ? |
| де́да | ? |
дід «будяк, Carduus L.; осот, Cirsium L.; хрестовниця, Crucianella L. Mak; тирлич хрестовидний, Gentiana cruciata L. Mak» (бот.)
пов’язане з дід1;
в основі перенесення назви лежить, можливо, подібність якихось елементів рослини, здебільшого плодів – чіпких, колючих та ін;
р. [дед] «будяк; осот; лопух», [дедо́вник] «тс.», [дедки́] (мн.) «лопух», [дедо́к] «тс.», [деди́льница] «яглиця звичайна, Aegopodium podagraria L.», [дедю́шник] «осот городній, Cirsium oleraceum L.», бр. [дзядо́ўнік] «будяк», п. dziad «причіпка, плід, що чіпляється (лопуха та ін.)», dziady «кущі малини, ожини або їх плоди», схв. дјȅд «осот, будяк», деде «тс.», дјȅдак «відкасник, Carlina асaulis L.», дjȅдовина «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
деди́
«осот»
ді́дик
«жовтозілля, Senecio L.; герань кривавочервона, Geranium sanguineum L.»
ді́дич
«льон, Linum vulgare L.»
дідо́вник
«осот; лопух, Arctium lappa L.»
дідок
«хрестовниця»
діду́х
«білоцвіт весняний, Leucojum vernum L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзядо́ўнік «будяк» | білоруська |
| dziad «причіпка, плід, що чіпляється (лопуха та ін.)»«кущі малини, ожини або їх плоди» | польська |
| dziady «причіпка, плід, що чіпляється (лопуха та ін.)»«кущі малини, ожини або їх плоди» | польська |
| дед «будяк; осот; лопух» | російська |
| дјȅд «осот, будяк» | сербохорватська |
| дедо́вник «тс.» | українська |
| дедки́ «лопух» (мн.) | українська |
| дедо́к «тс.» | українська |
| деди́льница «яглиця звичайна, Aegopodium podagraria L.» | українська |
| дедю́шник «осот городній, Cirsium oleraceum L.» | українська |
| деде «тс.» | українська |
| дјȅдак «відкасник, Carlina асaulis L.» | українська |
| дjȅдовина «тс.» | українська |
| дід | ? |
дід «сніп соломи або очерету, зв’язаний так, що половина верхівок з одного боку, а половина -- з другого; [сніп, що стоїть на почесному місці в хаті Я]»
пов’язане з дід1;
можливо, що дідом спочатку називався пучок, сніп певної рослини – будяка, осоту, лопуха та ін., що пов’язане з давніми віруваннями слов’ян;
р. [де́дик] «мітелка з соломи, трави і под.», п. dziadek «останній сніп, зібраний з поля; опудало з соломи», dziadki «копиці сіна на полі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
діди́
«зв’язані по два качани кукурудзи, що підвішувались у гуцульських хатах під іконами»
ді́дик
«мітелка з соломи, трави і под.»
ді́дики
«тс.»
дідо́к
«джгут з соломи, який прибивають восени по краях дверей, щоб закрити щілини»
діду́х
«жмут соломи або очерету для загорожі або для обшивки стін куреня; солома, яку стелили в хатах перед Різдвом; затичка з соломи; ґніт, просочений воском; сніп хліба на народному Різдвяному обряді»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dziadek «останній сніп, зібраний з поля; опудало з соломи»«копиці сіна на полі» | польська |
| dziadki «останній сніп, зібраний з поля; опудало з соломи»«копиці сіна на полі» | польська |
| де́дик «мітелка з соломи, трави і под.» | російська |
| дід | ? |
ста́рець «хрестовниця, крижівниця, Crucianella L. Mak; тирлич хрестовидний, лихоманник, Gentiana cruciata L. Mak; жовтозілля, Senecio L. Нед, Mak» (бот.)
назви, пов’язані зі стари́й;
мотивація їх не зовсім ясна;
можливо, вони зумовлені подібністю якихось частин відповідних рослин до бороди діда, старого;
як семантичні паралелі пор. інші назви цих рослин: [дід] «хрестовниця», [дідок] «тс.», [ді́дик] «жовтозілля», [волосник] «тс.»;
народні назви жовтозілля [ста́рець, старина, старник] можуть розглядатися також як калька лат. senex «старий» (звідки походить наукова назва (Senecio), у такому разі ці назви зумовлені тим, що головки квіток жовтозілля рано лисіють, оголюються;
назви цих рослин можуть пояснюватися, як і синонімічні їм форми [дід, ді́дик, дідок], зв’язком з давнім звичаєм слов’ян ставити біля воріт чи коло дверей «діда» (сніп будь-якої колючої рослини) для охорони від нечистої сили, ворожих духів або для заманювання домовика;
р. [ста́рец] «хрестовниця», [старина́] «жовтозілля», [старови́на] «ранник», бр. [старына́] «жовтозілля», старасце́нь, п. starzeć, ч. stareček, ст. starček, слц. starček «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
старина
«жовтозілля»
старівни́к
«буфтальмум, крем’яник, Buphthalmum speciosum Schreb. (Teleckia Baumg.) Mak; цикорій дикий, петрові батоги, Cichorium intybus L. Mak; оман високий, Inula helenium L. ВеНЗн, Mak»
старник
«жовтозілля»
старовина
«чистотіл звичайний, Chelidonium majus L.; -- ранник крилатий, Scrophularia alata Gilib. (S. aquatica L.)»
старушок
«айстра степова, Aster amellus L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| старына́ «жовтозілля» | білоруська |
| старасце́нь | білоруська |
| senex «старий» (звідки походить наукова назва (Senecio) | латинська |
| starzeć | польська |
| ста́рец «хрестовниця» | російська |
| старина́ «жовтозілля» | російська |
| старови́на «ранник» | російська |
| starček «тс.» | словацька |
| стари́й | українська |
| дід «хрестовниця» | українська |
| дідок «тс.» | українська |
| ді́дик «жовтозілля» | українська |
| волосник «тс.» | українська |
| ста́рець | українська |
| старина | українська |
| старник | українська |
| stareček | чеська |
| starček | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України