ДУЙНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ду́ти (ду́ю)
псл. duti, dujǫ, зближене пізніше з псл. dǫti, dъmǫ;
споріднене з лит. dùja «пил, мжичка», дінд. dhūnṓti (dhuváti) «хитає, потрясає», гр. ϑυω «димлю, спалюю жертву», ϑυνω «прагну, бушую», ϑυνέω «тс.», θύελλα «буря, хуртовина», дісл. dýja «дути, трясти, коливати», dūnn «пушинка», daunn «запах, дух», гот. dauns «запах, випаровування», нн. düne «дюна» (пор. щодо значення укр. ви́-дма «піщане місце»);
іє. *dheu-, *dheuā- «курити, диміти, дути, віяти»;
р. дуть (ду́ю), п. [duć (duję)], ч. douti, duji, слц. [duť, (dujem)], вл. duć (duju), нл. duś (dujom), болг. ду́я, м. дуе, схв. дути (дyjȇм), слн. dúti (dújem), стсл. доунѫти, доунѫ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вдува́льний
вдува́ти
видува́льник
видува́ти
видувни́й
дуймо́м
«швидко (побігти)»
(подути)]
дуйни́й
«який сильно дме»
ду́ну́ти
дуяви́ця
«завірюха»
дуя́вка
«тс.»
задува́ти
здува́ти
на́дув
надува́льник
надува́ти
надувни́й
обдува́ти
піддува́ло
піддува́ти
пі́ддувка
по́дув
подува́ти
про́дув
продува́льний
продува́ти
продувни́й
роздува́льний
роздува́льник
роздува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ду́я | болгарська |
| duć (duju) | верхньолужицька |
| dauns «запах, випаровування» | готська |
| ϑυω «димлю, спалюю жертву» | грецька |
| dhūnṓti «хитає, потрясає» (dhuváti) | давньоіндійська |
| dýja «дути, трясти, коливати» | давньоісландська |
| *dheu- | індоєвропейська |
| dùja «пил, мжичка» | литовська |
| дуе | македонська |
| duś (dujom) | нижньолужицька |
| düne «дюна» (пор. щодо значення укр. ви́-дма «піщане місце») | нижньонімецька |
| duć (duję)] | польська |
| duti | праслов’янська |
| dǫti | праслов’янська |
| дуть (ду́ю) | російська |
| дути (д$yjȇм) | сербохорватська |
| duť (dujem)] | словацька |
| dúti (dújem) | словенська |
| доунѫти | старослов’янська |
| доунѫ | українська |
| douti | чеська |
| duji | чеська |
| dujǫ | ? |
| dъmǫ | ? |
| ϑυνω «прагну, бушую» | ? |
| ϑυνέω «тс.» | ? |
| θύελλα «буря, хуртовина» | ? |
| dūnn «пушинка» | ? |
| daunn «запах, дух» | ? |
| *dheuā- «курити, диміти, дути, віяти» | ? |
да́на (рефрен у піснях)
не зовсім ясне;
пояснюється як результат поєднання п. da (вигук у піснях; рідше – спол. «та»), спорідненого з укр. [да] «тс.», і вигуку п. [nа] «ну» (Sławski І 137);
зіставляється також з дінд. dhan-«дзвеніти, звучати» як здавна успадковане слово, з яким пов’ язується і молд. до́йна (вид пісні), рум. dóină «тс.» (Семчинський Мовозн. 1969/5, 63–67; Hasdeu Din istoria limbei romîne 1883, 11–32);
менш імовірні припущення про зв’язок з лит. dainà «пісня» (Malinowski PF І 181) або про походження укр. да́на від імені богині води Дана (ВеЗн 14), наявність якої в міфології слов’ян не доведено;
п. dana (приспів), dajna, dyna, dyny, слц. danom «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
да́й
да́йна
дайна́кати
«наспівувати»
дана́кати
«співати дана»
да́ну
ди́ну
ді́на
ді́ні
ду́йна
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dhan- «дзвеніти, звучати» | давньоіндійська |
| dainà «пісня» | литовська |
| до́йна (вид пісні) | молдавська |
| da (вигук у піснях; рідше -- спол. «та») | польська |
| nа «ну» | польська |
| dana (приспів), dajna, dyna, dyny | польська |
| dóină «тс.» | румунська |
| danom «тс.» | словацька |
| да «тс.» | українська |
| да́на | українська |
| Дана | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України