ДУБОВИКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
дубови́к «лящ, Abramis brama L.» (іхт.)
пов’язане з дуб;
назва виникла у зв’язку з тим, що ляща легко ловити в період, коли розвиваються дуби;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дуб | ? |
дуб «Quercus robur L.; деревина дуба; дубильна речовина; (діал., іст.) вид великого човна» (бот.)
псл. dǫbъ, – дальші зв’язки визначаються по-різному;
останньою за часом є спроба (Falk Scandoslavica IV 265 – 285) виведення з більш раннього псл. *dumbås «дупло, дуплище; дерево», паралельного до лит. dumbas «заглиблення, порожнина», dùbti «дупліти», dubùs «глибокий, запалий», dumbùs, dumbrùs «тс.», dùba, dublỹs «дупло», лтс. duôbums «заглиблення, печера», dùobt «видовбувати» (пор. слц. dbol «вулик, дупло», п. dub, dziub, dziubnia«дупло»), як назалізованого варіанта кореня псл. *dŭb-›*dъb-, що зводиться до іє. *dheub- «глибокий, низько розташований»;
найближчі відповідники: дірл. domain «глибокий», гот. diups «тс.», норв. dump «заглиблення в землі», дат. [dump] «печера, заглиблення», нвн. Tümpel «калюжа; невеликий ставок»;
розвиток нової семантики пояснюється як наслідок ототожнення понять «дупло» і «дуплисте дерево» та перенесення цієї назви на дуба за характерною перш за все для нього ознакою дуплистості;
інші дослідники (Vaillant RÉS 14,223 – 224; Sławski І 139 – 140; ЭССЯ 5,95 – 97), відносячи псл. dǫbъ разом з dǫb-r-ava, dǫb-r-ova до назалізованої форми іє. *dheu-b-, *dhum-b- «глибокий, низько розташований», пов’язують його з лит. dumblas «трясовина, болото», daubà «долина», лтс. dumbrs «болотиста місцевість» і припускають такий розвиток значень: «низько розташована місцевість» – «долина» – «волога долина, поросла лісом» – «ліс» – «дерево» – «найбільш звичайне дерево, дуб»;
зіставлялося ще (Bern. І 216 – 217; Міlewski IF 16, 198 – 199) з гр. τυφλός «сліпий, темний; дурний», τύφος «дим, чад», дангл. dumb «німий», дісл. dumbr «тс.», ірл. dub «чорний», двн. tumb «німий; дурний» (як «чорне дерево»);
припускалося також (Фасмер І 547; Brückner 85) початкове значення «дерево» (пор. полаб. jopjeedumb «яблуня») і пов’язувалося (Mikkola Ursl. Gr. 124; Брандт РФВ 21, 220; Uhlenbeck KZ 40, 554; Mikl. EW 48) з гр. δέμω «будую», дісл. timbr, дангл. timber, двн. zimber «будівельний матеріал; будова; кімната», гот. tіmrjan «будувати», псл. domъ «дім»;
зіставлялося (Brückner 85; Machek ESJČ 132) з двн. tanna «ялина» (з герм. *dan֊ wo), дінд. dhánvan-, dhánuh «дуга, звід»;
р. бр. дуб, др. дубъ «дерево; дуб», п. dąb, ч. слц. вл. нл. dub, полаб. dumb, болг. дъб, м. даб, схв. дуб «дуб; [дерево]», слн. dób, стсл. дѫбъ «дерево; дуб»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дуб'я́
«дуби»
(зб.)
дуб'я́к
«дубняк»
дуб'янці́
«вид постолів з дубленої шкіри»
дуба́
«людина високого зросту»
дуба́рь
«великий дуб»
дубе́ць
«молодий дуб; прутик»
дуби́ло
«дубильна речовина»
дуби́льний
дуби́льник
«той, хто дубить шкіри; [червоний вовняний верхній одяг Шyx]»
дуби́льня
«приміщення, в якому дублять шкіри»
ду́би́на
«дуб; дубовий ліс; палиця; [дубові дрова Ж]»
дубиння
«дубняк»
дубиня́к
«дубова різка»
дубиняки́
«удари палкою»
дуби́тель
дуби́ти
ду́бити
«здирати (гроші)»
ду́битися
«ставати догори; коробитися»
дубі́вка
«сорт дині; [чорнильний горіх; горілка, настояна на дубових бруньках Ж]»
дубівни́к
«той, хто дубить шкіри, дубильник»
дубі́нка
«чорнильний горіх»
(бот.)
дубі́ти
дубле́нець
«видублена шкіра»
дубле́ний
«червоно пофарбований»
ду́блений
дублени́стий
«червоножовтуватий, кольору дубленої шкіри»
ду́блє
«тс.»
дубли́ти
«дубити (рибальські сіті)»
дубля́
«тс.»
дубля́нка
«дублений кожушок»
дубни́й
«дубильний»
дубни́к
«дубовий ліс»
дубни́ця
«дубильно-травильний розчин»
дубня́к
дубове́ць
«голуб’янка дубова, Lycaena quercus»
(ент.)
ду́бо́вий
дубови́к
«власник човна-дуба»
дубови́на
«дубова труна»
дубо́вник
«тс.»
дубо́к
«дрова»
дубува́ти
«мерзнути Г; не спати; бродити на свободі Ж»
дубува́тий
дубча́к
«молодий дубок»
задубі́лий
задубі́ти
заду́блий
заду́бнути
заду́бти
здуби́ти
«здерти»
здуби́тися
«одубіти»
зду́биця
«залишки дубової кори, що йдуть на дубіння»
одубені́ти
одуби́тися
«вмерти, околі́ти»
одубі́лий
одубі́ти
оду́бнути
оду́бти
па́дуб
«Ilex aquiîolium L.»
пі́ддубень
«гриб синяк, дубовик, Boletus lurіdus»
(?)
підду́бець
підду́бник
піддубо́вик
пі́дду́бок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дуб | білоруська |
| дъб | болгарська |
| dub | верхньолужицька |
| diups «тс.» | готська |
| tіmrjan «будувати» | готська |
| τυφλός «сліпий, темний; дурний» | грецька |
| δέμω «будую» | грецька |
| dumb «німий» | давньоанглійська |
| timber | давньоанглійська |
| tumb «німий; дурний» (як «чорне дерево») | давньоверхньонімецька |
| zimber «будівельний матеріал; будова; кімната» | давньоверхньонімецька |
| tanna «ялина» (з герм. *dan֊ wo) | давньоверхньонімецька |
| dhánvan- | давньоіндійська |
| domain «глибокий» | давньоірландська |
| dumbr «тс.» | давньоісландська |
| timbr | давньоісландська |
| дубъ «дерево; дуб» | давньоруська |
| dump «печера, заглиблення» | датська |
| *dheub- «глибокий, низько розташований» | індоєвропейська |
| *dheu-b- | індоєвропейська |
| dub «чорний» | ірландська |
| duôbums «заглиблення, печера» | латиська |
| dumbrs «болотиста місцевість» | латиська |
| dumbas «заглиблення, порожнина» | литовська |
| dumblas «трясовина, болото» | литовська |
| даб | македонська |
| dub | нижньолужицька |
| Tümpel «калюжа; невеликий ставок» | нововерхньонімецька |
| dump «заглиблення в землі» | норвезька |
| dumb | полабська |
| dąb | польська |
| dǫbъ | праслов’янська |
| *dumbås «дупло, дуплище; дерево» | праслов’янська |
| *dŭb-›*dъb- | праслов’янська |
| dǫbъ | праслов’янська |
| domъ «дім» | праслов’янська |
| дуб | російська |
| дуб «дуб; [дерево]» | сербохорватська |
| dub | словацька |
| dób | словенська |
| дѫбъ «дерево; дуб» | старослов’янська |
| dub | чеська |
| dùbti «дупліти» | ? |
| dubùs «глибокий, запалий» | ? |
| dumbùs | ? |
| dumbrùs «тс.» | ? |
| dùba | ? |
| dublỹs «дупло» | ? |
| dùobt «видовбувати» (пор. слц. dbol «вулик, дупло», п. dub, dziub, dziubnia«дупло») | ? |
| понять «дупло» | ? |
| і «дуплисте дерево» | ? |
| *dhum-b- «глибокий, низько розташований» | ? |
| daubà «долина» | ? |
| τύφος «дим, чад» | ? |
| значення «дерево» (пор. полаб. jopjeedumb «яблуня») | ? |
| dhánuh «дуга, звід» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України