ДРУК — ЕТИМОЛОГІЯ

друк

запозичено з німецької мови, можливо, через польську;
нім. Druck «тиснення, друкування», двн. druc «тс.» споріднене з дісл. þrūga «тиснути», нвн. drohen «загрожувати», псл. truti «натирати», укр. трави́ти;
бр. друк, п. druk, drukować, слц. drukovať «переводити узор на тканину»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

друка́р
друка́рка
друкарня
друка́рня
друка́рство
друка́рщик (заст.)
друкаръ
друкі́вля «шрифт (?); друкування»
друко́ваний
друковати (XVI ст.)
друкува́ти
друкъ
дрюка́рня
дрюкува́ти
пере́друк
Етимологічні відповідники

Слово Мова
друк білоруська
druc «тс.» давньоверхньонімецька
þrūga «тиснути» давньоісландська
Druck «тиснення, друкування» німецька
drohen «загрожувати» нововерхньонімецька
druk польська
drukować польська
truti «натирати» праслов’янська
drukovať «переводити узор на тканину» словацька
трави́ти українська

дрюк «кий, палиця»

псл. drǫgb (drǫkъ) «палиця, жердина»;
споріднене з лит. жем. [dránga] «велика жердина», сх.-лит. [drángos] «віз без коліс», дісл. drangr «камінь, що стирчить із землі», drengr «товстий стовбур, палиця», ірл. dringim «піднімаю», кімр. dringo «тс.»;
походження форм з кінцевим -к поряд з -g (-г) неясне;
форми з ю поряд з у в українській мові розвинулися, очевидно, внаслідок впливу говорів з м’якою вимовою р або як гіперизм;
р. [друк, дрюк], бр. друк, др. дручи́ти «мучити, пригнічувати», п. drǫk, drączek, ч. drouh, слц. druk, болг. дръг «стебло, прут», м. драг «палка, жердина», схв. друг, [друга, друк], слн. dróg «жердина, стовп, сходи», стсл. дрѫгь;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́дрюкувати «побити дрючком»
друк
дру́чений «мучений»
дручи́на «кийок; обрубок дерева Бі»
дручи́ти «мучити»
дручкови́й
дру́чник «тс.»
дручня́ «насосні важелі»
дручо́к
дру́ччя
дрючи́на
дрючкувати
дрю́чник «полиця, горизонтальна жердина»
дрючо́к
дрю́ччя (зб.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
друк білоруська
дръг «стебло, прут» болгарська
drangr «камінь, що стирчить із землі» давньоісландська
дручи́ти «мучити, пригнічувати» давньоруська
dránga «велика жердина» жемайтське
dringim «піднімаю» ірландська
dringo «тс.» кімрська
dránga «велика жердина» литовська
драг «палка, жердина» македонська
drǫk польська
drączek польська
drǫgb «палиця, жердина» (drǫkъ) праслов’янська
друк російська
друг сербохорватська
druk словацька
dróg «жердина, стовп, сходи» словенська
дрѫгь старослов’янська
дрюк українська
друга українська
друк українська
drouh чеська
drángos «віз без коліс» ?
drengr «товстий стовбур, палиця» ?
(-г) ?

удручи́ти «стомити»

префіксальне утворення від [дручи́ти] «мучити» Бі, пов’язаного з [друк] «велика дерев’яна палиця» Ж, Бі, що є фонетичним варіантом слова дрюк;
спочатку могло означати «побити палицею», а згодом набуло переносних значень «мучити, пригнічувати; втомлювати»;
р. удруча́ть «пригнічувати, засмучувати», удручи́ть, др. удручити «засмутити», дручити «мучити, пригнічувати», п. udręczać «пригнічувати, засмучувати», dręczyć «мучити, знущатися», слн. dročiti «пригнічувати», стсл. оудрѫчити «змучити», оудрѫчєниѥ «умертвіння (плоті)»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
удручити «засмутити» давньоруська
дручити «мучити, пригнічувати» давньоруська
udręczać «пригнічувати, засмучувати»«мучити, знущатися» польська
dręczyć «пригнічувати, засмучувати»«мучити, знущатися» польська
удруча́ть «пригнічувати, засмучувати» російська
удручи́ть російська
dročiti «пригнічувати» словенська
оудрѫчити «змучити» старослов’янська
оудрѫчєниѥ «умертвіння (плоті)» старослов’янська
дручи́ти «мучити» українська
друк «велика дерев’яна палиця» українська
дрюк українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України