ДРУК — ЕТИМОЛОГІЯ
друк
запозичено з німецької мови, можливо, через польську;
нім. Druck «тиснення, друкування», двн. druc «тс.» споріднене з дісл. þrūga «тиснути», нвн. drohen «загрожувати», псл. truti «натирати», укр. трави́ти;
бр. друк, п. druk, drukować, слц. drukovať «переводити узор на тканину»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
друка́р
друка́рка
друкарня
друка́рня
друка́рство
друка́рщик
(заст.)
друкаръ
друкі́вля
«шрифт (?); друкування»
друко́ваний
друковати
(XVI ст.)
друкува́ти
друкъ
дрюка́рня
дрюкува́ти
пере́друк
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
друк | білоруська |
druc «тс.» | давньоверхньонімецька |
þrūga «тиснути» | давньоісландська |
Druck «тиснення, друкування» | німецька |
drohen «загрожувати» | нововерхньонімецька |
druk | польська |
drukować | польська |
truti «натирати» | праслов’янська |
drukovať «переводити узор на тканину» | словацька |
трави́ти | українська |
дрюк «кий, палиця»
псл. drǫgb (drǫkъ) «палиця, жердина»;
споріднене з лит. жем. [dránga] «велика жердина», сх.-лит. [drángos] «віз без коліс», дісл. drangr «камінь, що стирчить із землі», drengr «товстий стовбур, палиця», ірл. dringim «піднімаю», кімр. dringo «тс.»;
походження форм з кінцевим -к поряд з -g (-г) неясне;
форми з ю поряд з у в українській мові розвинулися, очевидно, внаслідок впливу говорів з м’якою вимовою р або як гіперизм;
р. [друк, дрюк], бр. друк, др. дручи́ти «мучити, пригнічувати», п. drǫk, drączek, ч. drouh, слц. druk, болг. дръг «стебло, прут», м. драг «палка, жердина», схв. друг, [друга, друк], слн. dróg «жердина, стовп, сходи», стсл. дрѫгь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́дрюкувати
«побити дрючком»
друк
дру́чений
«мучений»
дручи́на
«кийок; обрубок дерева Бі»
дручи́ти
«мучити»
дручкови́й
дру́чник
«тс.»
дручня́
«насосні важелі»
дручо́к
дру́ччя
дрючи́на
дрючкувати
дрю́чник
«полиця, горизонтальна жердина»
дрючо́к
дрю́ччя
(зб.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
друк | білоруська |
дръг «стебло, прут» | болгарська |
drangr «камінь, що стирчить із землі» | давньоісландська |
дручи́ти «мучити, пригнічувати» | давньоруська |
dránga «велика жердина» | жемайтське |
dringim «піднімаю» | ірландська |
dringo «тс.» | кімрська |
dránga «велика жердина» | литовська |
драг «палка, жердина» | македонська |
drǫk | польська |
drączek | польська |
drǫgb «палиця, жердина» (drǫkъ) | праслов’янська |
друк | російська |
друг | сербохорватська |
druk | словацька |
dróg «жердина, стовп, сходи» | словенська |
дрѫгь | старослов’янська |
дрюк | українська |
друга | українська |
друк | українська |
drouh | чеська |
drángos «віз без коліс» | ? |
drengr «товстий стовбур, палиця» | ? |
-к (-г) | ? |
удручи́ти «стомити»
префіксальне утворення від [дручи́ти] «мучити» Бі, пов’язаного з [друк] «велика дерев’яна палиця» Ж, Бі, що є фонетичним варіантом слова дрюк;
спочатку могло означати «побити палицею», а згодом набуло переносних значень «мучити, пригнічувати; втомлювати»;
р. удруча́ть «пригнічувати, засмучувати», удручи́ть, др. удручити «засмутити», дручити «мучити, пригнічувати», п. udręczać «пригнічувати, засмучувати», dręczyć «мучити, знущатися», слн. dročiti «пригнічувати», стсл. оудрѫчити «змучити», оудрѫчєниѥ «умертвіння (плоті)»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
удручити «засмутити» | давньоруська |
дручити «мучити, пригнічувати» | давньоруська |
udręczać «пригнічувати, засмучувати»«мучити, знущатися» | польська |
dręczyć «пригнічувати, засмучувати»«мучити, знущатися» | польська |
удруча́ть «пригнічувати, засмучувати» | російська |
удручи́ть | російська |
dročiti «пригнічувати» | словенська |
оудрѫчити «змучити» | старослов’янська |
оудрѫчєниѥ «умертвіння (плоті)» | старослов’янська |
дручи́ти «мучити» | українська |
друк «велика дерев’яна палиця» | українська |
дрюк | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України