ДОСТЕМЕННИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
достеме́нний «справжній, дійсний»
очевидно, утворено від прислівника достоме́нно‹*достоіме́нно, що походить від і́ме́нно «саме (так)» (пов’язане з ім’я́, пор. також р. и́менно «тс.»), ускладненого підсилювальним формантом досто-, – Див. ще до́сто-1, ім’я́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дестемені́сінький
«точно такий»
досте́мено
«саме так, точно так»
достоме́нно
«тс.»
стемені́сінький
«тс.»
стемені́сінько
«тс.»
стеме́нний
«дуже схожий»
стеме́нно
«саме так, точно так»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| достоме́нно | ? |
| достоіме́нно | ? |
| і́ме́нно «саме (так)» (пов’язане з ім’я́, пор. також р. и́менно «тс.») | ? |
нестеме́нний «справжній, істинний, дійсний, такий самий»
пов’язане з стеме́нний «достеменний»;
не- тут вжите як підсилювальна частка, синонімічна префіксові до-;
пор. достеме́нний;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нестамі́сінько
нестеме́нно
«точно, точнісінько, достоту»
нестемки́
«тс.»
нестемні́сінько
несте́мно
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стеме́нний «достеменний» | українська |
| не- | українська |
| до- | українська |
| достеме́нний | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.