ДОСКОНАЛИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
доскона́лий
запозичення з польської мови;
п. doskonały «прекрасний, ідеальний», як і ч. слц. dokonalý «довершений», нл. dokonały «тс.», є префіксальним утворенням від дієслова псл. konati «закінчити, виконати», що відповідає укр. кона́ти;
первісне значення «завершений, виконаний, викінчений»;
р. доскона́льный «справжній, точний», бр. даскана́лы «довершений; детальний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
докона́лий
досконалый
«довершений; цілковитий; чудовий»
(XVI ст.)
доскона́льний
доскона́льство
доскона́нний
удоскона́лення
удоскона́лити
удоскона́лювач
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| даскана́лы «довершений; детальний» | білоруська |
| dokonały «тс.» | нижньолужицька |
| doskonały «прекрасний, ідеальний» | польська |
| konati «закінчити, виконати» | праслов’янська |
| доскона́льный «справжній, точний» | російська |
| dokonalý «довершений» | словацька |
| кона́ти | українська |
| dokonalý «довершений» | чеська |
| значення «завершений, виконаний, викінчений» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України