ДОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
дім
псл. domъ є давньою основою на -u-;
споріднене з лат. domus «дім», дінд. dámaḥ «тс.», ав. dam- «дім», гр. δόμος «будівля», δέμω «будую», лит. dimstis «маєток», гот. timrjan «будувати, споруджувати», дісл. timbr «будівельний ліс», гр. δώμα «дім», δάμαρ «хазяйка, дружина»;
іє. *dom-, *dēm-, *dṃ-, *dm- «дім, будівля»;
р. бр. болг. м. дом, др. домъ, п. слц. вл. нл. dom, ч. dům, полаб. düm, схв. дȏм (род. в. дȍма), слн. dóm, стсл. домъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бездомі́вник
бездо́мний
бездо́мник
бездо́мок
додо́мку
додо́моньку
додо́мочку
додо́му
дом
до́ма
«дім»
(жін. р.)
до́ма
(присл.)
до́маки
«вдома»
дома́р
«хазяїн»
домари́ти
«сидіти вдома»
(ся)]
дома́рство
«сидіння вдома»
домаря́та
«домашні (хатня челядь)»
домата́р
домато́р
«тс.»
дома́торствувати
«хазяйнувати»
дома́ха
«житло, стоянка рибалок; перший улов поблизу стоянки»
дома́шнивий
дома́шній
дома́шність
«господарство Ж; дім із садибою Я»
доме́ць
«палац»
домі́в
«додому»
домі́вка
домі́вни́к
«домочадець»
домівни́ця
«служниця»
домі́вство
«дім»
домі́вський
домівці́
«тс.»
домі́й
«тс.»
домове́ць
«домашній грибок, Merulius lacrymans»
(слеза́вий)] Ж
домови́й
домо́ви́й
домови́к
домови́тий
домови́ще
«будівля»
домо́вний
домовни́к
«домочадець; домовик»
домо́вність
«батьківщина»
домонта́р
«домосід; [хазяїн Я]»
(заст.)
домоту́р
«тс.»
задома́шний
одома́шнювати
поді́мство
«садиба»
придо́мок
«флігель»
роздомашни́ти
рство
удо́ма
удомашни́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dam- «дім» | авестійська |
| дом | білоруська |
| дом | болгарська |
| dom | верхньолужицька |
| timrjan «будувати, споруджувати» | готська |
| δόμος «будівля» | грецька |
| δώμα «дім» | грецька |
| dámaḥ «тс.» | давньоіндійська |
| timbr «будівельний ліс» | давньоісландська |
| домъ | давньоруська |
| *dom- | індоєвропейська |
| domus «дім» | латинська |
| dimstis «маєток» | литовська |
| дом | македонська |
| dom | нижньолужицька |
| düm | полабська |
| dom | польська |
| domъ | праслов’янська |
| дом | російська |
| дȏм (род. в. дȍма) | сербохорватська |
| dom | словацька |
| dóm | словенська |
| домъ | старослов’янська |
| dům | чеська |
| δέμω «будую» | ? |
| δάμαρ «хазяйка, дружина» | ? |
| *dēm- | ? |
| *dṃ- | ? |
| *dm- «дім, будівля» | ? |
содо́м «крайнє безладдя, метушня, шум; (заст.) крайня аморальність, розпуста, що панують де-небудь»
через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови;
гр. Σόδομα «Содом» (букв. «який горить») є назвою давньопалестинського міста в Йорданській долині, яке, згідно з біблійною легендою, за гріхи, розпусту й розбещеність його жителів було знищене землетрусом і сірчаним та вогненним дощем разом із трьома іншими біблійними містами (Гомо́рра, Адма і Севоїм);
р. содо́м, бр. садо́м, п. sodoma, sodomia, ч. sodoma, sodomie (мед.), слц. sodoma, sodomia, болг. содоми́я, м. содомиjа, схв. са̏дом «безодня», са̏дома «розпуста, аморальність», слн. sódoma «крайня моральна, особливо статева розпущеність», sodomíja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
содо́ма
«тс.»
(розм., рідк.)
содо́мити
«шуміти; бешкетувати; безчинствувати, коїти неподобства»
содомі́я
«статева ненормальність, мужолозтво; розпуста»
(мед.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| садо́м | білоруська |
| содоми́я | болгарська |
| Σόδομα «Содом» (букв. «який горить») | грецька |
| содомиjа | македонська |
| sodoma | польська |
| sodomia | польська |
| содо́м | російська |
| дом «безодня» | сербохорватська |
| sodoma | словацька |
| sodomia | словацька |
| sódoma «крайня моральна, особливо статева розпущеність» | словенська |
| sodomíja «крайня моральна, особливо статева розпущеність» | словенська |
| дома «розпуста, аморальність» | українська |
| sodoma (мед.) | чеська |
| sodomie (мед.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України