ДОЛЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
до́ля «частина; талан»
до семантики («частина» › «доля») пор. р. уде́л «доля», у́часть «тс.»;
споріднене з лит. dalìs «частина», [dalia] «тс.; доля, щастя», dalýti «ділити», лтс. dala, [dalis] «частина», дінд. dalam «тс.; шматок, половина», dálati «тріскається, розривається», снн. tol, tolle «гілка, дюйм», свн. zol, zolle «колода, кляп, дюйм» (з *dlno-), лат. dolāre «обробляти, обтісувати»;
псл. *doljа «частина», пов’язане з děliti «ділити»;
р. бр. до́ля, др. доль, п. dola, ч. dola (з рос.), ст. dole, слц. dol’а, схв. ст. [дол(а)];
Фонетичні та словотвірні варіанти
безді́лля
безді́льний
бездо́лець
бездо́лля
бездо́льний
бездо́льник
до́лька
«(анат.) мигдалик; [ділянка поля ЛЧеркь, до́льник «вид тонічного вірша»
здо́льний
здо́льщина
знедо́лений
знедо́лити
недо́лець
«бездолець»
недо́ля
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| до́ля | білоруська |
| dalam «тс.; шматок, половина» | давньоіндійська |
| доль | давньоруська |
| dolāre «обробляти, обтісувати» | латинська |
| dala | латиська |
| dalìs «частина» | литовська |
| dola | польська |
| *doljа «частина» | праслов’янська |
| уде́л «доля» | російська |
| до́ля | російська |
| дол (а)] | сербохорватська |
| zol | середньоверхньнімецька |
| tol | середньонижньонімецька |
| dol'а | словацька |
| dola (з рос.) | чеська |
| уде́л «доля» | ? |
| у́часть «тс.» | ? |
| dalia «тс.; доля, щастя» | ? |
| dalýti «ділити» | ? |
| dalis «частина» | ? |
| dálati «тріскається, розривається» | ? |
| tolle «гілка, дюйм» | ? |
| zolle «колода, кляп, дюйм» (з *d$lno-) | ? |
| děliti «ділити» | ? |
| dole | ? |
| дол (а)] | ? |
до́ля «молодило, Sempervivum globiferum» (бот.)
назва могла бути зумовлена народним уявленням про те, що рослина приносить щастя (пор. іншу назву цієї рослини молоди́ло);
мотивація назви не зовсім ясна;
пов’язане з доля1;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| доля | ? |
де́льва «бочка, діжка»
псл. dьly/dely (род. в. dьlъve delъve) «бочка, діжка» споріднене з лат. dōlium «тс.», ірл. delb ‹*deluā- «форма», дкімр. delu «фігура», кімр. delw «тс.»;
іє. *del- «обробляти»;
з цим же коренем пов’язують укр. до́ля, доло́ня;
Боев (БЕ 1965/1, 14) вбачає в болг. де́лва запозичення в праболгарську мову з аланської;
виводиться також (Кримський Розвідки 57, 209–210) від ар. dalw «цеберка» (пор. Скорчев БЕ 1956/2, 163);
р. церк. де́лва, делвь, др. делва, дельвь, девлъ, дьлы, дьли, дълы (род. в. дьлве) «тс.», болг. де́лва «великий глиняний посуд з двома ручками», стсл. дьлы;
Фонетичні та словотвірні варіанти
делва
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dalw «цеберка» (пор. Скорчев БЕ 1956/2, 163) | арабська |
| де́лва | болгарська |
| де́лва «великий глиняний посуд з двома ручками» | болгарська |
| delu «фігура» | давньокімрська |
| делва | давньоруська |
| *del- «обробляти» | індоєвропейська |
| delb ‹*deluā- «форма» | ірландська |
| delw «тс.» | кімрська |
| dōlium «тс.» | латинська |
| де́лва | російська |
| до́ля | українська |
| делвь | українська |
| дельвь | українська |
| девлъ | українська |
| дьлы | українська |
| дьли | українська |
| дълы «тс.» (род. в. дьлве) | українська |
| dьly/dely «бочка, діжка» (род. в. dьlъve delъve) | ? |
| доло́ня | ? |
| де́лва | ? |
| дьлы | ? |
ді́лка «мигдалик» (анат.)
не зовсім ясне;
можливо, утворене від доля1 «частина» (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| доля «частина» | ? |
дола́ти «перемагати; справлятися; оволодівати»
зіставлялося також з дінд. dhar- «витримати, пересилити, встояти» і реконструювалося псл. *ob-dolъ – пор. ч. odol «відсіч» (Machek ESJČ 123);
здебільшого пов’язується з до́ля (Фасмер І 525; Преобр. І 189–190; Sławski І 154–155; Brückner 92; Holub–Kop. 104), хоча можливий і зв’язок з діл, р. дол (Фасмер–Трубачев І 525);
псл. dolati «пересилювати, переборювати» розглядається як відіменне утворення;
дальші зв’язки неясні;
висловлювалося припущення про те, що псл. *dol- є варіантом на -l- кореня *dher(там же) або кореня *dor-, засвідченого в укр. здоро́в’я (Горяев 277);
р. [доле́ть] «пересилювати, переборювати», [до́ли́ть] «тс.; мучити, непокоїти; хилити до сну», одолева́ть, преодолева́ть, бр. адо́лець «перемогти», адо́льваць, [вздо́лиць] «могти, бути здоровим», [суздо́лиць] «подолати, змогти», др. одолати, одоляти, одалати «перемогти», одолѣвати «перемагати, пересилювати», одоловати «суперничати», п. dołać «боротися, воювати», zdołać «зуміти, змогти, справитися», podołać «тс.», ч. odolati «встояти, утриматись», udolati «перебороти, пересилити», zdolati «тс.», слц. dolieť «бути в змозі», odolať «устояти, утримати», болг. одоля́вам «перемагати, переборювати», м. одолее, схв. одòлети, одолéвати, слн. odoleti, стсл. одолѣти, одолгати, одолѣвати, одоловати «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́долати
«подолати»
ви́доліти
«тс.»
здола́ти
«подолати, змогти»
здолі́ти
нездо́льний
нездоля́щий
одоліва́ти
подола́ти
подолі́ти
подо́лувати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| адо́лець «перемогти» | білоруська |
| одоля́вам «перемагати, переборювати» | болгарська |
| dhar- «витримати, пересилити, встояти» | давньоіндійська |
| одолати | давньоруська |
| одолее | македонська |
| dołać «боротися, воювати»«зуміти, змогти, справитися»«тс.» | польська |
| zdołać «боротися, воювати»«зуміти, змогти, справитися»«тс.» | польська |
| podołać «боротися, воювати»«зуміти, змогти, справитися»«тс.» | польська |
| *ob-dolъ | праслов’янська |
| dolati «пересилювати, переборювати» | праслов’янська |
| *dol- | праслов’янська |
| дол | російська |
| доле́ть «пересилювати, переборювати» | російська |
| одòлети | сербохорватська |
| dolieť «бути в змозі»«устояти, утримати» | словацька |
| odolať «бути в змозі»«устояти, утримати» | словацька |
| odoleti | словенська |
| одолѣти | старослов’янська |
| здоро́в'я | українська |
| до́ли́ть «тс.; мучити, непокоїти; хилити до сну» | українська |
| одолева́ть | українська |
| преодолева́ть | українська |
| адо́льваць | українська |
| вздо́лиць «могти, бути здоровим» | українська |
| суздо́лиць «подолати, змогти» | українська |
| одоляти | українська |
| одалати «перемогти» | українська |
| одолѣвати «перемагати, пересилювати» | українська |
| одоловати «суперничати» | українська |
| одолéвати | українська |
| одолгати | українська |
| одолѣвати | українська |
| одоловати «тс.» | українська |
| odol «відсіч» | чеська |
| odolati «встояти, утриматись»«перебороти, пересилити»«тс.» | чеська |
| udolati «встояти, утриматись»«перебороти, пересилити»«тс.» | чеська |
| zdolati «встояти, утриматись»«перебороти, пересилити»«тс.» | чеська |
| odol «відсіч» | ? |
| до́ля | ? |
| діл | ? |
до́лник «міра рідини» (заст.)
очевидно, пов’язане з до́ля, діли́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| до́ля | ? |
| діли́ти | ? |
удо́ля «здібність, уміння, обдарованість»
запозичення з польської мови;
п. udola «темперамент», udolny «енергійний, здібний, здатний», як і п. zdolny «здібний, талановитий», пов’язане з п. dola, якому відповідає укр. до́ля;
Фонетичні та словотвірні варіанти
удо́льний
«здібний, придатний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| udola «темперамент» | польська |
| udolny «енергійний, здібний, здатний» | польська |
| zdolny «здібний, талановитий» | польська |
| dola | польська |
| до́ля | українська |
горіни́ць «горілиць»
зміна горі́ли́ць у горіни́ць стала можливою після затемнення первісного значення ниць;
результат видозміни форми горілиць під впливом форми [доліни́ць] «вниз лицем», утвореної з прислівників до́лі «внизу» і ниць «вниз лицем», синонімічної з долі́ли́ць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
горіне́ць
горіни́ці
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| горі́ли́ць | ? |
| горіни́ць | ? |
| ниць | ? |
| доліни́ць «вниз лицем» | ? |
| до́лі «внизу» | ? |
| ниць «вниз лицем» | ? |
| долі́ли́ць | ? |
діл «низ; долина; підлога; яма»
псл. dolъ «низ, долина»;
споріднене з гот. dal «долина, низина, яма», двн. tal «долина», tuolla «долина, низина», свн. tüele «тс.», нвн. Tal «долина», τρ.ϑόλος «печера; кругла будова», кімр. dol «долина»;
іє. *dholo- «заглиблення, долина»;
Гірт (РВRВ 23, 332) безпідставно вважає слов’янське слово запозиченим з германських мов;
р. бр. болг. м. дол, др. долъ, п. dół, ч. důl, слц. dol, вл. нл. dół, полаб. döl, схв. дȏ (род. в дола), слн. dól, стсл. долъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́долина
«улоговина»
ви́долинок
«тс.»
ді́льський
«тс.»
ді́льчий
«низинний»
доді́льний
(у виразі доді́льна соро́чка)
додолі
додо́лку
додо́лу
до́лець
«западина; зморшка»
доли́на
доли́нистий
долинкува́тий
доли́нний
доли́нчастий
долиня́ник
«житель долини»
до́лишній
до́лі
«внизу; вниз»
долі́в
«тс.»
долівка
«земляна підлога, вимазана глиною»
долі́ский
долі́шний
до́лі́шній
долішняни́н
до́лов
«низом»
до́лок
«яма»
до́лом
«тс.; внизу»
до́лу
«вниз»
до́льній
«нижній»
доля́нець
доляни́н
«тс.»
здо́линок
«заглиблення, ямка»
на́діл
«долина»
на́діл
«униз»
надо́л
«тс.»
надоли́ну
«тс.»
надо́лі
на́долок
«нижній край одягу»
па́діл
«долина»
па́дол
«широкий рів»
передо́ли
поді́л
«низина; нижній край одягу»
поді́лля
«низина»
подолі́нка
«міфічна дівчина, що оспівується у веснянці»
подолі́шній
по́доллє
«шлейф»
подо́лок
«низина; нижній край плаття; спідниця»
подоля́к
подоля́н
подоля́нин
подоля́нка
«тс.»
при́ді́л
«низ сорочки»
придоли́нка
придоли́нний
придоли́нок
придо́лок
проді́л
«долина»
продоли́нка
«ямка»
ро́зділ
«заглибина, долина, ущелина»
роздо́л
«низина»
роздо́лий
роздо́лля
роздо́льний
уді́л
удоли́на
удоли́ні
удоли́ну
удо́лля
удо́ль
«долина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дол | білоруська |
| дол | болгарська |
| dół | верхньолужицька |
| dal «долина, низина, яма» | готська |
| tal «долина» | давньоверхньонімецька |
| долъ | давньоруська |
| dol «долина» | кімрська |
| дол | македонська |
| dół | нижньолужицька |
| Tal «долина» | нововерхньонімецька |
| döl | полабська |
| dół | польська |
| dolъ «низ, долина» | праслов’янська |
| дол | російська |
| дȏ (род. в дола) | сербохорватська |
| tüele «тс.» | середньоверхньнімецька |
| dol | словацька |
| dól | словенська |
| долъ | старослов’янська |
| důl | чеська |
| tuolla «долина, низина» | ? |
| τρ.ϑόλος «печера; кругла будова» | ? |
| *dholo- «заглиблення, долина» | ? |
долі́ли́ць «обличчям до землі, вниз»
складний прислівник, утворений поєднанням прислівника до́лі «вниз», що походить від діл, з іменником лице́ у давній формі невідмінюваних імен на -ь (і-основ), як у віч-на́-віч, голіру́ч і под;
Фонетичні та словотвірні варіанти
долілиць
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| до́лі «вниз» | ? |
| діл | ? |
| з (і-основ) | ? |
| лице́ (і-основ) | ? |
| віч-на́-віч | ? |
| голіру́ч | ? |
долі́ніж «ногами вниз»
складний прислівник, утворений поєднанням прислівника до́лі «вниз», що походить від діл, з іменником нога́ у давній формі невідмінюваних імен на -ь (і-основ);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| до́лі «вниз» | ? |
| діл | ? |
| нога́ (і-основ) | ? |
| ь (і-основ) | ? |
доліче́рева «животом униз»
складний прислівник, утворений поєднанням прислівника до́лі «вниз», що походить від діл, з основою іменника че́рево;
закінчення -а з’явилося, очевидно, за аналогією до інших прислівників на -а іменного походження (вчо́ра, до́ма, довко́ла, донеда́вна і под.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| до́лі «вниз» | ? |
| діл | ? |
| че́рево | ? |
| а | ? |
| а (вчо́ра, до́ма, довко́ла, донеда́вна і под.) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України