ДОЗВОЛЕНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
во́ля
псл. voija, пов’язане чергуванням голосних з velĕti «веліти»;
споріднене з лит. valià «воля», лтс. vala «тс.», дісл. val «вибір», двн. waļa «тс.», нвн. Wahl «тс.; вибори», Wille «воля», wollen «хотіти», дінд. váraḥ «бажання, вибір», ав. vāra- «воля, відбір», кімр. guell «краще»;
р. бр. болг. во́ля, др. воля, п. вл. нл. wola, ч. vůle, слц. vôl’a, м. волја, схв. вȍља, слн. vólja, стсл. волга;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безві́лля
безво́лля
вдо́віль
вдово́лення
вдоволи́ти
вдо́воль
вдовольни́ти
відзволи́ти
«звільнити»
ві́льний
ві́льник
«дідич»
ві́льність
во́лити
(во́лю)
волі́ти
во́льний
во́льниця
во́льності
вольови́й
дові́льний
дово́лі
дово́льний
довольни́тися
дово́льність
дозві́лля
дозві́льний
дозво́лений
дозволе́нний
дозво́лити
дозволя́тися
задові́льний
задово́лення
задовольня́ти
збезво́літи
збезво́лювати
звіл
зві́льна
зволене́ць
«відпускник»
зволи́ти
зволитися
«погоджуватися»
зволя́ти
неві́льник
неві́льництво
неві́льничий
нево́лець
«невільник»
нево́лити
нево́льник
(зает.)
нево́льничий
(заст.)
нево́ля
обезво́літи
обезво́лювати
підневі́льний
пово́леньки
пово́лі
понево́лити
приві́лля
приві́льний
призво́лення
призволя́ти
призволя́тися
принево́лити
продово́льство
продово́льчий
розво́ля
«повна свобода»
увільня́ти
уво́лю
уволя́ти
узво́лити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vāra- «воля, відбір» | авестійська |
| во́ля | білоруська |
| во́ля | болгарська |
| wola | верхньолужицька |
| waļa «тс.» | давньоверхньонімецька |
| váraḥ «бажання, вибір» | давньоіндійська |
| val «вибір» | давньоісландська |
| воля | давньоруська |
| guell «краще» | кімрська |
| vala «тс.» | латиська |
| valià «воля» | литовська |
| волја | македонська |
| wola | нижньолужицька |
| Wahl «тс.; вибори» | нововерхньонімецька |
| wola | польська |
| voija | праслов’янська |
| во́ля | російська |
| вȍља | сербохорватська |
| vôl'a | словацька |
| vólja | словенська |
| волга | старослов’янська |
| vůle | чеська |
| velĕti «веліти» | ? |
| Wille «воля» | ? |
| wollen «хотіти» | ? |
дозво́лити
результат поширення префіксом до- дієслова зво́лити «погодитися» (з др. изволити «захотіти, побажати, воліти, вибирати», псл. izvoliti «тс.», що з’явилося внаслідок поширення префіксом iz- «з-» дієслова voliti «воліти», пов’язаного з voija «воля»);
р. дозво́лить вважається запозиченням з польської мови (Фасмер І 522; Bern. I 440), хоча може походити й з української;
р. дозволя́ть, бр. дазваля́ць, п. dozwalać, нл. dozwoliś, болг. дозволя́вам, м. дозволи, схв. дозвòлити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
до́звіл
дозві́лля
дозві́льний
дозві́льний
дозво́лений
дозволе́нний
дозволя́ти
подозво́лити
«дозволити»
предозві́лля
«привілля»
удозвіль
«досхочу»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дазваля́ць | білоруська |
| дозволя́вам | болгарська |
| дозволи | македонська |
| dozwoliś | нижньолужицька |
| dozwalać | польська |
| дозво́лить | російська |
| дозволя́ть | російська |
| дозвòлити | сербохорватська |
| до- дієслова зво́лити «погодитися» (з др. изволити «захотіти, побажати, воліти, вибирати», псл. izvoliti «тс.», що з’явилося внаслідок поширення префіксом iz- «з-» дієслова voliti «воліти», пов’язаного з voija «воля») | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України