ДОВБАНКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
довба́ти «колупаючи, робити отвір, заглиблення; зубрити»
псл. *dьḷb-ati «довбати», *dьḷb-ti «довбти»;
той самий корінь з іншим ступенем вокалізму *dolbзасвідчений в укр. долобкува́ти, долото́, на́долоб, ч. dlabati, а в ступені *delbвідбитий в болг. длето́, схв. длијèто, слн. dléto;
споріднене з лит. délba «держак вил», лтс. dalba «жepдинa для розлякування риби», dalbs «тс.», dalbuôt «заганяти жердиною (рибу до сітки)», dalbât «тс.», н. dölben «бити», дангл. delfan «копати; хоронити», двн. bi-telban «закопувати», свн. delben, telben «копати»;
іє. *dhelbh- «копати, видовбувати»;
р. долба́ть, долби́ть, бр. [даўба́ць], др. дълбати, п. dłubać, ч. dlubati, dloubati, слц. dlbať, вл. dołbać, нл. dłupaś, dłypaś, болг. дълбая, м. длаби, схв. дупсти, слн. dólbsti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́довбина
видо́вбувач
до́вба
«рябий»
до́вбавка
«тс.; той, хто довбає»
довба́к
«дятел»
довбало
«тс.; [дятел ВеБ, Мо]»
довба́ль
довба́льний
довба́льник
довба́льня
«верстат для видовбування дірок»
до́вбаний
до́вба́нка
«предмет, видовбаний із суцільного шматка дерева»
довбанки́
«солом’яні або плетені з осоки черевики на дерев’яній підошві»
до́вбанці
«тс.»
до́вбар
«майстер, що видовбує з дерева різні предмети»
довба́рство
«видовбування з дерева різних предметів»
довба́тися
«щось повільно робити, возитися»
довба́ч
довба́чка
«зубочистка»
довбе́нька
«мала довбня; інструмент вибійника; [барабанна паличка]»
довбе́ха
«йолоп; довбня; калатало»
довбе́шка
«тс.»
довби́ло
«інструмент для довбання, зубило»
до́вбня
«великий дерев’яний молот або велика палиця з потовщенням на кінці; йолоп»
довбня́к
«йолоп»
довбня́р
«молотобоєць»
до́вбом
довбти́
«тс.»
довбти́ся
«тс.»
довбу́н
«тс.»
до́ўбинька
«ополонка»
на
«причепливість»
на́довба
«протитанкова перешкода, вкопана в землю»
на́довбень
«тс,; [йолоп]»
подовба́к
«дятел»
подовба́ч
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| даўба́ць | білоруська |
| длето́ | болгарська |
| дълбая | болгарська |
| dołbać | верхньолужицька |
| delfan «копати; хоронити» | давньоанглійська |
| bi-telban «закопувати» | давньоверхньонімецька |
| дълбати | давньоруська |
| *dhelbh- «копати, видовбувати» | індоєвропейська |
| dalba «жepдинa для розлякування риби» | латиська |
| délba «держак вил» | литовська |
| длаби | македонська |
| dłupaś | нижньолужицька |
| dłypaś | нижньолужицька |
| dölben «бити» | німецька |
| dłubać | польська |
| *d «довбати» | праслов’янська |
| долба́ть | російська |
| длијèто | сербохорватська |
| дупсти | сербохорватська |
| delben | середньоверхньнімецька |
| dlbať | словацька |
| dléto | словенська |
| dólbsti | словенська |
| долобкува́ти | українська |
| долби́ть | українська |
| dlabati | чеська |
| dlubati | чеська |
| dloubati | чеська |
| *d «довбти» | ? |
| *dolbзасвідчений | ? |
| долото́ | ? |
| на́долоб | ? |
| *delbвідбитий | ? |
| dalbs «тс.» | ? |
| dalbuôt «заганяти жердиною (рибу до сітки)» | ? |
| dalbât «тс.» | ? |
| telben «копати» | ? |
товка́ч «дятел, Picus L. ВеНЗн; повзик, Sitta europea» (орн.)
похідне утворення від товкти́ в значенні «бити, стукати»;
пор. інші назви повзика: довбанка, долобавка, ковальчук (Шарл);
Фонетичні та словотвірні варіанти
потовкач
«дятел»
товчак
«повзик»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| товкти́ «бити, стукати» | українська |
| долобавка | українська |
| ковальчук | українська |
| довбанка | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України