ДНО — ЕТИМОЛОГІЯ

дно

псл. dъno ( ‹*dъbno) «дно, глибина» (до семантики пор. також укр. у дну «всередину», др. дънѣ «всередині», дъну «тс.», изъ дъну «зсередини»);
споріднене з лтс. dubens «дно», dibens «дно, глибина», dibins «тс.»;
іє. *dhub-/dheub- «глибокий, видовбаний»;
у балто-слов’янських словах корінь поширений суфіксом -no-, без нього виступає ще в лит. dubùs «глибокий», dùbti «занурюватися», daubà «яр», лтс. daũba «тс.», dubt «занурюватися», прус. padaubis «долина», гот. dips «глибокий», нвн. tief, кімр. dwfn «тс.»;
з глухим кінцевим приголосним іє. *dhup- виступає в псл. dupa, укр. ду́ла, дупло́;
є спроби пояснити псл. *dъbno як наслідок метатези *bъdno, що зіставляється з н. Boden «дно; земля, ґрунт», гр. πυφμήν «дно, низ», дінд. budhnáḥ «тс.», ав. būnō «дно, глибина», bunō «тс.» (Zubatý St. а čl. І 294; Machek ESJČ 121; Holub–Кор. 103);
р. бр. м. дно, др. дъно, п. ч. слц. вл. нл. dno, полаб. dånü, болг. дъ́но, схв. днȕ, слн. dnò, стсл. дъно;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безде́нний
безде́нок «вулик без дна»
без́дна
бездо́нний
безо́день
безо́дній
ви́днити «вийняти дно»
видні́вка «бездонна бочка»
де́нниця «дошка в дні воза»
де́нце
денці́вка «сопілка з денцем»
денчи́ще «днище»
дне́нце «посуд для пиття»
дни́ти «вставляти дно»
дни́ця «поперечна дошка в колесі водяного млина»
дни́ще «дно; дошка, на одному кінці якої сідає пряля, вставляючи в другий гребінь чи куделю»
дни́щик «майстер, що виготовляє днища»
дні «всередині»
дну́ка «тс.; всередину»
до «до низу» (про складки на довгому одязі)
до́нний
задена́ти «вставляти дно»
заденчи́ти
задина́ти
задне́ний
задни́ти «тс.»
задно́ваний
оде́нки «залишки на дні»
оде́нок «копиця, стіжок на дерев’яній підстилці; дерев’яна підстилка під копицею, стіжком»
оде́ньки
передни́ти «поміняти дно»
піддо́н
піддо́нник
поде́нє «тс.»
поде́нок «тс.; нижня дошка у возі»
подо́нний
придо́нний
роздена́ти «виймати дно»
розденчи́ти
розди́нчити
роздни́ти
розднут́и
розідни́ти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
būnō «дно, глибина» авестійська
дно білоруська
дъ́но болгарська
dno верхньолужицька
dips «глибокий» готська
πυφμήν «дно, низ» грецька
budhnáḥ «тс.» давньоіндійська
дъно давньоруська
*dhub-/dheub- «глибокий, видовбаний» індоєвропейська
*dhup- індоєвропейська
dwfn «тс.» кімрська
dubens «дно» латиська
daũba «тс.» латиська
dubùs «глибокий» литовська
дно македонська
dno нижньолужицька
Boden «дно; земля, ґрунт» німецька
tief нововерхньонімецька
dånü полабська
dno польська
dъno «дно, глибина» ( ‹*dъbno)(до семантики пор. також укр. у дну «всередину», др. дънѣ «всередині», дъну «тс.», изъ дъну «зсередини») праслов’янська
dupa праслов’янська
*dъbno праслов’янська
padaubis «долина» прусська
дно російська
днȕ сербохорватська
dno словацька
dnò словенська
дъно старослов’янська
ду́ла українська
dno чеська
dibens «дно, глибина» ?
dibins «тс.» ?
-no- ?
dùbti «занурюватися» ?
daubà «яр» ?
dubt «занурюватися» ?
дупло́ ?
є ?
bunō «тс.» ?

бе́зна «запущене поле; погане, непридатне місце»

очевидно, результат видозміни форми [бе́зно] «безодня, провалля, прірва» ЛЧерк, утвореної з прийменника без і іменника дно;
Фонетичні та словотвірні варіанти

забе́знити «запустити (поле)»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бе́зно «безодня, провалля, прірва» ?
без ?
дно ?

ви́дний «кислий, винний» (у виразі ви́дні я́бка)

результат дисимілятивної зміни звукосполучення нн у дн в словах ви́нний, *винні́вка, можливо, викликаної гіперистичною реакцією носіїв мови на характерну для ряду карпатських говорів асимілятивну зміну звукосполучення дн у нн (пор. [бі́нний] «бідний», [ла́нний] «ладний» та ін.);
друге значення слова [видні́вка], пов’язане з дно, виникло, мабуть, під впливом властивого префіксові ви- значення усування, знищування (пор. ви́бите дно);
Фонетичні та словотвірні варіанти

видні́вка «бочка, в якій було вино Г; бездонне барило Ж»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ви́нний ?
винні́вка ?
видні́вка ?
дно ?
ви- ?

де́нька «калюжа»

очевидно, пов’язане з дно, пор. [оде́ньки] «залишки на дні», оде́нки, поде́нки, р. подонки, п. odenki, oddenki, podenki «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
odenki польська
подонки російська
дно ?
оде́ньки «залишки на дні» ?
оде́нки ?
поде́нки ?
oddenki ?
podenki «тс.» ?

до́нник «буркун, Melilotus Adans, Melilotus officinalis; яловець козацький, Juniperus sabina L. » (бот.)

пов’язується з др. дъна (хвороба), р. [до́нная] «тс.», оскільки буркун використовувався як лікарська рослина (Меркулова Очерки 85–86; Анненков 212);
не виключено також, що слово виникло внаслідок деетимологізації та зближення на основі звукової подібності з дно, до́нний іншої назви цієї ж рослини р. до́йник;
(тоді р. донная трава́ може бути результатом видозміни назви дойная трава), оскільки буркун – прекрасна кормова рослина з молокогінними властивостями (пор. Кримський Звенигородщина 347; Анненков 213; Шейк. І 137);
зіставлялося також безпосередньо з дно та з р. дя́тлина (Горяев 94; Доп. 2, 10);
p. до́нник «буркун; таволга, Spiraea ulmaria L.; зозулинець, Orchis militaris L. та ін.», донная трава «буркун»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дъна (хвороба) давньоруська
до́нная «тс.» російська
до́йник російська
дя́тлина російська
донная «буркун» українська
дно ?
до́нний ?
дно ?
до́нник «буркун; таволга, Spiraea ulmaria L.; зозулинець, Orchis militaris L. та ін.» ?

ду́нька «плітка, плотиця, Leuciscus rutilus (або erythrophthalmus) Ж; підуст звичайний, Chondrostoma našus L. ВеНЗн» (іхт.)

давніше *донка, пов’язане з дно (пор. бр. [дня́нка] «тс.») і вторинно зближене з жіночим ім’ям [До́нька, Ду́нька];
плітка держиться здебільшого коло дна;
п. [dunka, duńka] «тс.» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ду́нка «плотиця»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
dunka «тс.» (з укр.) польська
duńka «тс.» (з укр.) польська
донка ?
дно (пор. бр. [дня́нка] «тс.») ?

де́нниця (дитяча хвороба)

неясне;
пов’язувалося з псл. dъno «дно, глибина; нутрощі» і, далі, «хвороба внутрішніх органів» (Bern. I 245; Sławski І 149; Machek ESJČ 121);
зіставлялося з р.-цсл. дъгна «рана, шрам» (Потебня РФВ 7, 63);
вважається також результатом контамінації іє. *dhēiguh- «колоти, різати», звідки цсл. дъгна лит. dýgti «пробивати, проникати» та dъno «дно» (БЕР І 457);
др. дъна «подагра», н. dna «артрит», ст. denność «подагра», denna niemoc «ломота в костях», dnawa niemoc «тс.», ч. dennička «пропасниця», dna «хвороба суглобів», слц. dna «подагра», болг. дъ́на «хвороба», дна «тс.», дъно «дитяча хвороба», схв. [дна] «колька», ст. дна «хвороба», стсл. дъна «хвороба», дна «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дъ́на «хвороба» болгарська
дъна «подагра» давньоруська
*dhēig «колоти, різати» індоєвропейська
dýgti «пробивати, проникати» литовська
dna «артрит» німецька
dъno «дно, глибина; нутрощі» праслов’янська
дъгна «рана, шрам» русько-церковнослов’янська
дна «колька» сербохорватська
dna «подагра» словацька
дъна «хвороба» старослов’янська
дна «тс.» українська
дъно «дитяча хвороба» українська
дна «тс.» українська
дъгна церковнослов’янська
dennička «пропасниця»«хвороба суглобів» чеська
dna «пропасниця»«хвороба суглобів» чеська
dъno «дно» ?
denność «подагра»«ломота в костях»«тс.» ?
denna niemoc «подагра»«ломота в костях»«тс.» ?
dnawa niemoc «подагра»«ломота в костях»«тс.» ?
дна «хвороба» ?

де́нниця «перстач, калган, Potentilla erecta, Potentilla tormentilla» (бот.)

як назва лікарської рослини пов’язане з [дна] «матка» (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дна «матка» ?

день

псл. dъnь «день»;
походить з iє. *di-n- «ясний, блискучий», що є суфіксальним поширенням слабого ступеня кореня *dei- «ясніти, блищати», представленого в лит. dienà «день», лтс. dìena, прус. deinan (зн. в.) «тс.»;
споріднене також з дінд. dínam «день», ірл. denus «проміжок часу», гот. sin-teins «щоденний», лат. nūndinae (мн.) «9 днів, проміжок між двома торжищами»;
iє. *dei-/di- з іншими суфіксами (-eu-, -u- іт. д.) засвідчене в назвах неба та богів: дінд. dyáuḥ «небо», лат. deus «бог», Jovis, Juppiter, гр. Ζεύς, а також у кімр. dyw «день», псл. diviti sę, укр. диви́тися;
р. день, бр. дзень, др. дьнь, п. dzień, ч. den, слц. deň, вл. dźeń, нл. źeń. полаб. dan, болг. м. ден, схв. дȃн, слн. dán, стсл. дьнь;
Фонетичні та словотвірні варіанти

девни́ця
девни́чка
демни́ця
демни́чка «тс.»
дені́ти «тс.»
дені́чний
де́нний
де́нни́к «щоденник; загородка для худоби; [метелик Diurna Ж]»
денни́ця «ранкова зірка»
денни́чка
день-де́нички «з дня на день»
де́ньки «оденки»
де́ньщиця «чергова жінка в сім’ї, яка протягом дня обслуговує сім’ю за столом»
дивни́чка
дівни́цка
дне́вний
дне́вник «тс.»
дни́на
дни́нськи «щоранку»
дни́нцьки «тс.»
дні́вка «робочий день»
дні́ти «світати»
днова́ти «тс.»
днюва́льний
днюва́ти
дня́ми (присл.)
дня́ний
задня́ «вдень»
напередо́дні
оде́нки «зібрання жінок у зимові дні для рукоділля»
оде́нчичка «жінка, що прийшла на оденки»
оде́ньки «тс.»
передде́нь
передніва́ти
передо́день
поде́нка (ент.)
поде́нне
поде́нний
поде́нник
поде́нщик
поде́нщина
поде́нька «тс.»
уде́нішній
уде́нно
уде́нь
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дзень білоруська
ден болгарська
dźeń верхньолужицька
sin-teins «щоденний» готська
Ζεύς грецька
dínam «день» давньоіндійська
dyáuḥ «небо» давньоіндійська
дьнь давньоруська
denus «проміжок часу» ірландська
dyw «день» кімрська
nūndinae «9 днів, проміжок між двома торжищами» (мн.) латинська
deus «бог» латинська
dìena латиська
dienà «день» литовська
ден македонська
dan нижньолужицька
dan полабська
dzień польська
dъnь «день» праслов’янська
diviti праслов’янська
deinan «тс.» (зн. в.) прусська
день російська
дȃн сербохорватська
deň словацька
dán словенська
дьнь старослов’янська
диви́тися українська
den чеська
*di-n- «ясний, блискучий» ?
*dei- «ясніти, блищати» ?
*dei-/di- з іншими суфіксами (-eu-, -u- іт. д.) ?
Jovis ?
Juppiter ?
dan ?

ді́ти (ді́ну)

псл. děti «класти»;
споріднене з лит. deti, лтс. dēt «тс.», лат. fēcī «вчинив» (форма перфекта від facere «чинити»), гр. τίϑημι «ставлю, кладу», двн. tōn,tuon «робити», нвн.tun «тс.», дінд. dádhāti «кладе», ав. daδāiti «тс.»;
іє. *dhe- (*dhō-/dhǝ-) «класти»;
стсл. деждѫ (1 ос. одн.) є давньою редуплікованою основою (Meillet Études 18–19; Vaillant RÉS 14, 79);
розвиток значення «класти › робити» відбувся ще в дослов’янський період (пор. лат. fēcī «вчинив», нвн. tun «робити»), пізніше розвинулося значення «говорити» (Zubatý St. a čl. І 90–102; Liewehr ZfSlPh 15, 74);
р. деть (де́ну), заде́ть, оде́ть, бр. дзець, п. [dzieć] «подіти; чинити; ткати», ч. díti «діти», слц. dieť «тс.», вл. dźeć «прясти, ткати», dźeć so «снитися», нл. źaś «прясти, ткати», болг. де́на, дя́на «діти», м. дене «тс.; вдівати, нанизувати», схв. дjȅти «сховати, подіти», слн. déti «діти», стсл. дѣти, дѣѭ «класти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вді́ти
діва́ти
заді́ти
наді́ти «одягти»
одену́ти
о́дів «одяг»
о́діва «тс.»
одіва́ння
одіва́ти
одіва́чка «одяг, одежина»
одіве́ць «той, хто одягає»
оді́вка «покривало»
о́діво «одяг»
оді́ння
о́дінок
о́дінь
оді́ти
оді́тний «добре одягнений»
оді́я «тс.»
одія́ло «ковдра; [одяг Ж]»
одія́льце (зменш.)
одія́ння
оді́яти
поді́ти
проді́ти «всилити»
роздіва́ти
розді́ти
узді́ти «одягти»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
daδāiti «тс.» авестійська
дзець білоруська
де́на болгарська
dźeć «прясти, ткати»«снитися» верхньолужицька
dźeć so «прясти, ткати»«снитися» верхньолужицька
τίϑημι «ставлю, кладу» грецька
tōn давньоверхньонімецька
dádhāti «кладе» давньоіндійська
*dhe- «класти» (*dhō-/dhǝ-) індоєвропейська
fēcī «вчинив» (форма перфекта від facere «чинити») латинська
dēt «тс.» латиська
deti литовська
дене «тс.; вдівати, нанизувати» македонська
źaś «прясти, ткати» нижньолужицька
dzieć «подіти; чинити; ткати» польська
děti «класти» праслов’янська
деть (де́ну) російська
дjȅти «сховати, подіти» сербохорватська
dieť «тс.» словацька
déti «діти» словенська
деждѫ (1 ос. одн.)(Meillet Études 18--19; Vaillant RÉS 14, 79) старослов’янська
дѣти старослов’янська
заде́ть українська
оде́ть українська
дя́на «діти» українська
дѣѭ «класти» українська
díti «діти» чеська
tuon «робити» ?
нвн.tun «тс.» ?
значення «класти › робити» ?
значення «говорити» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.