ДИВИНА — ЕТИМОЛОГІЯ

диви́на́ «коров’як, Verbascum L.» (бот.)

псл. divina, divizna, похідні від *divъ «дикий»;
пор. аналогічне болг. ди́вина «дичина»;
висловлювалося також припущення про зв’язок з divo «диво», зумовлений уявленням про чудодійність рослини (Маchek ESJČ 119; Mareš VPS 3, 1960, 9–10), або з diviti *«ясніти» (дивина вживалась для освітлення) (Sł. prasł. III 219–221);
р. [диве́на] «коров’як», [дивина], бр. дзіва́нна, п. dziewanna, dziwizna, ст. dziwanna, dziewana, dziewiana, dziewina, ч. divina, děvina, слц. [dzievana], вл. dźiwizna, болг. [диви́зна], схв. дùвизма, [дивин, девин], слн. divín «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

давань «тс.»
деванка «дивина чорна, Verbascum nigrum L.»
девина «дивина»
дєвина «дивина скіпетровидна, Verbascum thapsiforme Schrad.»
дива́на «дивина ведмеже вухо, Verbascum thapsus L.»
диванна
дивино «дивина залізняковидна, Verbascum phlomoides L.»
дивіна «дивина»
дівана «дивина ведмеже вухо»
діванна «дивина скіпетровидна»
дівенна́ «дивина»
дівина «дивина»
ді́вина «енотера дворічна, Оеnоthera biennis L.»
дівинна
дівіна «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дзіва́нна білоруська
ди́вина «дичина» болгарська
диви́зна болгарська
dźiwizna верхньолужицька
dziewanna польська
dziwizna польська
divina праслов’янська
диве́на «коров’як» російська
дùвизма сербохорватська
dzievana словацька
divín «тс.» словенська
дивина українська
дивин українська
девин українська
divina чеська
děvina чеська
divizna ?
*divъ «дикий» ?
аналогічне ?
divo «диво» ?
diviti «ясніти» (дивина вживалась для освітлення) ?
dziwanna ?
dziewana ?
dziewiana ?
dziewina ?


ди́во

псл. divo «диво», субстантивована форма с. ρ., аналогічна до čudo (пор. чол. р. п. dziw, ч. слц. div та ін.);
очевидно, споріднене з дінд. dhī- «споглядати, спостерігати»;
менш переконливим є зіставлення (Bern. І 203; Rozwadowski RO І 103) з дінд. dēváḥ «божий; бог», лат. divus «божий», deus (‹*deivos) «бог», лит. dievas «тс.», що зводяться до іє. *dei-u- «ясний»;
розглядається також як зворотний дериват від diviti sę (Sławski І 209) або divati (Маchek ESJČ 118): divъ, divo : diviti sę, як čudъ, čudo : čuti, подібно і гр. ϑαυμα : ϑεάομαι (Bern. I 202);
лит. dỹvas «диво» запозичено з білоруської мови (Skardžius 64);
р. ди́во, др. диво, бр. дзі́ва, п. dziwo, частіше dziw, ч. слц. div, вл. dźiw, нл. źiw, болг. ди́вен «дивний, чудовий», схв. дùван «чудовий», слн. заст. díven «тс.», стcл. диво, дивъ (мн. дивеса, мабуть, вторинне під впливом семантично близького чоудо);
Фонетичні та словотвірні варіанти

див
дива́к
ди́ва́ло
дива́ція «дивина»
дива́цтво
дива́чити
диве́нний
дивеса́ «дива» (мн.)
диве́сний
диве́сник
диве́ць
дивина́
дивити
ди́вище
диві́ння
ди́вка (у виразі нема́ ди́вки «не дивно»)
ди́вний
дивни́ця
дивнува́тий
дивови́на
диво́висько
диво́вище
диво́зний
диво́та́
диво́чний
ди́вощі
дивува́ти (ся)
за́див «здивування»
задиво́ваний
здив «здивування»
здивачні́ти «стати диваком»
здиві́лий
зди́во «диво»
здиво́ваний
здивува́ння
назди́в
на-проди́во
переди́в
подавля́ч «поклонник»
по́див
подивля́ти «дивувати, захоплювати»
поди́вний
преди́венний
предивний
проди́во «велике диво»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дзі́ва білоруська
ди́вен «дивний, чудовий» болгарська
dźiw верхньолужицька
ϑαυμα : ϑεάομαι грецька
dhī- «споглядати, спостерігати» давньоіндійська
dēváḥ «божий; бог» давньоіндійська
диво давньоруська
*dei-u- «ясний» індоєвропейська
divus «божий» латинська
dievas «тс.» литовська
dỹvas «диво» литовська
źiw нижньолужицька
dziwo польська
divo «диво» праслов’янська
ди́во російська
дùван «чудовий» сербохорватська
div словацька
díven «тс.» словенська
частіше dziw українська
дивъ (мн. дивеса, мабуть, вторинне під впливом семантично близького чоудо) українська
div чеська
čudo (пор. чол. р. п. dziw, ч. слц. div та ін.) ?
díven «тс.» ?
диво ?

діву́нка «підмаренник справжній, медівник, Galium verum L.» (бот.)

неясне;
можливо, пов’язане з [дива́на] «коров’як, Verbascum thapsus L.», або диви́на́, [ді́ви́на] (пор. із суфіксом -кр. дива́нка «тс.»);
в такому разі виникло в результаті деетимологізації та зближення з ді́вка і діву́ля;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дива́на «коров’як, Verbascum thapsus L.» ?
диви́на́ ?
ді́ви́на (пор. із суфіксом -кр. дива́нка «тс.») ?
ді́вка ?
і ?
діву́ля ?

Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.