ДИБ — ЕТИМОЛОГІЯ

ди́бати «ходити повільно і незграбно, ходити на ходулях; дріботіти, чимчикувати Ж»

псл. dybati «ходити з метою що-небудь знайти; ходити, оглядаючи місцевість; обстежувати», давніше «шукати чого-небудь під ногами; копирсати землю, болото чи сніг, шукаючи чогонебудь; колупати; тикати; робити заглибини», ітератив до *dъbati «тс»., далі пов’язане з dъbrь «долина, ущелина», стсл. дъбрь «тс.», укр. де́бр(а) «яр, улоговина», болг. [дъбок] «глибокий»;
споріднене з р. [дю́ба́ть] «клювати, дзьобати», п. ст. dziubać «видовбувати», лит. dubùs «глибокий», dùbti «ввалюватися, впадати; осідати», гот. diups «глибокий», двн. tiof «тс.»;
іє. *dheub(h)-/ dhub(h)- «глибокий, порожній; заглибина; кіл; клин; бити»;
іменникові значення «палиця, жердина, ходуля» розвинулись на основі значення «тикати, копирсати», значення «дерев’яна колода з заглибинами для ніг» – на основі значення «видовбувати»;
р. [ды́бать] «іти, ходити, крокувати; іти тихо; Іти нетвердо, невпевнено, з труднощами; іти швидко, великими кроками; ходити без мети, швендяти, тинятися; ставати навшпиньки, ходити навшпиньках; стояти без діла, стовбичити; гойдати, хитати, розгойдувати; гойдатися на гойдалці; дрімати, клювати носом», бр. ды́баць «ступати, піднімаючись навшпиньки; шкандибати; іти, ходити», др. дыбати «ходити крадькома», п. dybać «чигати, чатувати, цілитися; (заст.) іти обережно, крадькома, підстерігати; прямувати; обережно підходити, повільно переслідувати; [досягти, зустріти; іти поволі, раз у раз обертаючись; іти в темряві]», нл. dybaś «штовхати, штрикати; попадати; рухати, стукати (про серце), битися», схв. dibati se «хитатися, коливатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

видиба́ти «важко виходити, важко сходити нагору»
ви́дибуляти «важко зійти нагору»
диб
ди́ба «знаряддя катувань» (іст.)
ди́ба «сторчма»
ди́бан «хто погано ходить»
диб-диб (вигук, що відображає переступання ніг)
дибе-дибе
диби́ (у виразі ста́ти на диби́)
ди́би «ходулі; (іст.) колодки, які накладали на ноги арештантів; [триніг для підвішування колиски Л]»
ди́би́тися «ставати дибом; ставати на диби»
диби́ці «тс.»
дибка́ «на диби»
ди́бка «ніжка у стола; підставка»
ди́бки «тс.»
дибки-дибки
ди́бки-ди́бки «навшпиньках»
ди́бом «тс.»
ди́бо́шки (у виразі на ди́бо́шках «навшпиньках»)
дибу
дибу (приспів у пісні)
дибула́ (у виразі дибула́ ста́ти «стати дибом»)
дибу́лі «на диби»
дибу́ль
дибуль-дибуль «тс.»
дибуля́ка
дибуля́ти «ходити повільно, шкандибати»«тс.»
дибу́ні «ходити» (дит.)
дибу́сі «тс.»
ди́бці
зди́бати «зустріти; забити в колодки»
зди́бити «підняти вгору»
зди́блений
зди́блювати
зди́бочки (у виразі на зди́бочках «навшпиньках»)
навди́башках «навшпиньках»
навди́башки «навшпиньки»
навзди́бешки «тс.»
навзди́бцах «навшпиньках»
нади́бати «зустріти, знайти»
нади́бках «навшпиньках»
нади́бки «навшпиньки»
надибок «дибом»
назди́б «назустріч»
подибати «поплентатись; зустріти, знайти»
придибати «приплентатись; [піймати, захопити, застигти Нед]»
придиба́ха «вигадка, небилиця Л; схильність Нед»
приди́ба́чка «пригода»
приди́ба́шка «тс.; привід Нед»
при́дибка «епілепсія; біль у животі»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ды́баць «ступати, піднімаючись навшпиньки; шкандибати; іти, ходити» білоруська
дъбок «глибокий» болгарська
diups «глибокий» готська
tiof «тс.» давньоверхньонімецька
дыбати «ходити крадькома» давньоруська
*dheub(h)-/ dhub(h)- «глибокий, порожній; заглибина; кіл; клин; бити» індоєвропейська
dubùs «глибокий» литовська
dybaś «штовхати, штрикати; попадати; рухати, стукати (про серце), битися» нижньолужицька
dziubać «видовбувати» польська
dybać «чигати, чатувати, цілитися; (заст.) іти обережно, крадькома, підстерігати; прямувати; обережно підходити, повільно переслідувати; [досягти, зустріти; іти поволі, раз у раз обертаючись; іти в темряві]» польська
dybati «ходити з метою що-небудь знайти; ходити, оглядаючи місцевість; обстежувати» праслов’янська
дю́ба́ть «клювати, дзьобати» російська
ды́бать «іти, ходити, крокувати; іти тихо; Іти нетвердо, невпевнено, з труднощами; іти швидко, великими кроками; ходити без мети, швендяти, тинятися; ставати навшпиньки, ходити навшпиньках; стояти без діла, стовбичити; гойдати, хитати, розгойдувати; гойдатися на гойдалці; дрімати, клювати носом» російська
dibati se «хитатися, коливатися» сербохорватська
дъбрь «тс.» старослов’янська
де́бр(а) «яр, улоговина» українська
*dъbati «тс» ?
dъbrь «долина, ущелина» ?
tiof «тс.» ?
dziubać «видовбувати» ?
dùbti «ввалюватися, впадати; осідати» ?
значення «палиця, жердина, ходуля» ?
значення «тикати, копирсати» ?
значення «видовбувати» ?


ци́ба «довга нога»

не зовсім ясне;
для п. [cyby] припускався зв’язок з dyby, dybać (SW I 357, 610, 666), пор. і укр. ди́би «ходулі» (тобто «довгі ноги»), циб «вигук на позначення переступання через щось» і диб, диб-диб «вигук, що відображає переступання ніг»;
фонетичні зміни в обох випадках (d- › c-, -i- › -y-) можна пояснити експресивністю утворення;
можливий зв’язок і з псл. сěръ/сіръ, сіра «ціп» (ЭССЯ 3, 196; Лексіка Палесся ў прасторы і часе, Мінск, 1971, 13);
бр. цыба́ты «цибатий, довготелесий», п. [сyby] «довгі ноги», [dzyby] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

циб «вигук на позначення переступання через щось»
циба́нь «довгоногий»
ци́батень
ци́ба́ти «широко ступати, стрибати»
циба́тий «тс.»
цибила́нь «тс.»
цибила́тий
ціба́тий «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
цыба́ты «цибатий, довготелесий» білоруська
cyby польська
сyby «довгі ноги» польська
сěръ/сіръ праслов’янська
ди́би «ходулі» (тобто «довгі ноги») українська
dzyby «тс.» українська
dybać ?
і ?
циб «вигук на позначення переступання через щось» ?
диб ?
диб-диб «вигук, що відображає переступання ніг» ?
сіра «ціп» ?

добала́ «догори ногами»

очевидно, результат видозміни деетимологізованої форми [дибула́] «дибки», утвореної від ди́ба;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дибула́ «дибки» ?
ди́ба ?

Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.