ДЗЬОБАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, результат контамінації форм дзьо́ба́ти і ца́пати;

запозичення з польської мови;

п. dziob, dziub виникло в XVIII ст. як вторинний дериват від dziobać ( ‹ dziubac), де о, як і в ч. ďobati «дзьобати», з’явилося внаслідок зближення з фонетично та семантично схожим zobać «їсти, дзьобати» (XV–XVIII ст.);

бр. дзëб «дзьоб»;

псл. zobь «їжа, корм» (очевидно, спочатку «зерно»), пов’язане з zobati «поїдати (клювати) зерно»;

в українській формі початкове дзь є результатом вторинного зв’язку з дзьо́ба́ти;

р. [зобь] «їжа; корм», [зобе́ц] «ячна полова», др. зобь «корм», ч. zob «корм (пташиний)», болг. зоб «зерно для годівлі худоби», зобя́ «годую зерном», схв. зȏб «овес», зòбити «годувати зерном»;

результат видозміни форми дзьо́ба́ти, можливо, під впливом [дьо́гнути] «штовхнути, кольнути»;

складні утворення з основ слів мак і дзьо́ба́ти;

назви зумовлені тим, що зяблик і коноплянка живляться переважно насінням;

пор. [макої́д] «волове очко», [макої́дик] «коноплянка» ВеБ;

не зовсім ясне;

можливо, експресивне утворення, аналогічне дзе́мбати, дзьо́бати, шкря́бати;