ДЕСНА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. desnъ «правий»;

споріднене з лит. dẽšinas «тс.», dešinaĩ «праворуч; спритно», dešine «правиця», дінд. dákṣiṇaḥ «правий; південний; діловий, спритний», ав. dašina- «правий», гр. δεξιός, δεξιτερός, лат. dexter «тс.», ірл. dess «тс.; південний», кімр. dehen «праворуч», гот. taíhswa «правий», двн. zëso, алб. djathtë «тс.»;

можлива також спорідненість з гр. δέχομαι «приймаю», лат. decet «личить», іє. *deḱ- «подавати»;

р. десны́й, др. десныи, ч. заст. desnice «правиця», болг. м. де́сен «правий», схв. дȅсан, слн. désen, стсл. деснъ «тс.»;

псл. *dęsna/dęslo ‹ *dent-sno-/dent-slo- походять від індоєвропейської назви зуба *dent-/dn̥t-/ dont- (для якої припускався зв’язок із коренем *ed- «їсти»);

споріднені з лит. dantìs «зуб», прус. dantis, дінд. dán, ав. dantan-, лат. dens (род. в. dentis), гот. tunþus, ірл. det, кімр. dant, гр. ὀδών (род. в. ὀδόντος), іон. ὀδούς «тс.»;

малоймовірні припущення про походження слова з колишнього складного *dent-[mok]sna (Machek ESJČ 111) і про існування праслов’янського варіанта desna (поряд із *dęsna) (Mikkola IF 8, 303);

зіставлення слова (Брандт РФВ 21, 217) з дінд. dác̦ati, -te «кусає», гр. δάϰνω «кусаю» сумнівне;

р. дёсны (одн. десна́), бр. дзя́сны (одн. дзясна́), др. дясна (одн.), п. dziąsła (одн. dziąsło) «ясна», ст. діал. dziąsna, ч. dáseň «ясна», слц. d’asná (одн. d’asno) «ясна», вл. dźasna «ясна; піднебіння», dźasno «піднебіння; щелепа», нл. źěsna (одн. źěsno) «ясна; піднебіння», полаб. d’ǫsnă (‹ *dęsnă) «ясна», болг. [де́сни], схв. де̑сни, [dȇšli], слн. dlêsne (одн. dlêsna) «тс.», цсл. дєсна;