ДЕННИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

де́нниця (дитяча хвороба)

неясне;
пов’язувалося з псл. dъno «дно, глибина; нутрощі» і, далі, «хвороба внутрішніх органів» (Bern. I 245; Sławski І 149; Machek ESJČ 121);
зіставлялося з р.-цсл. дъгна «рана, шрам» (Потебня РФВ 7, 63);
вважається також результатом контамінації іє. *dhēiguh- «колоти, різати», звідки цсл. дъгна лит. dýgti «пробивати, проникати» та dъno «дно» (БЕР І 457);
др. дъна «подагра», н. dna «артрит», ст. denność «подагра», denna niemoc «ломота в костях», dnawa niemoc «тс.», ч. dennička «пропасниця», dna «хвороба суглобів», слц. dna «подагра», болг. дъ́на «хвороба», дна «тс.», дъно «дитяча хвороба», схв. [дна] «колька», ст. дна «хвороба», стсл. дъна «хвороба», дна «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дъ́на «хвороба» болгарська
дъна «подагра» давньоруська
*dhēig «колоти, різати» індоєвропейська
dýgti «пробивати, проникати» литовська
dna «артрит» німецька
dъno «дно, глибина; нутрощі» праслов’янська
дъгна «рана, шрам» русько-церковнослов’янська
дна «колька» сербохорватська
dna «подагра» словацька
дъна «хвороба» старослов’янська
дна «тс.» українська
дъно «дитяча хвороба» українська
дна «тс.» українська
дъгна церковнослов’янська
dennička «пропасниця»«хвороба суглобів» чеська
dna «пропасниця»«хвороба суглобів» чеська
dъno «дно» ?
denność «подагра»«ломота в костях»«тс.» ?
denna niemoc «подагра»«ломота в костях»«тс.» ?
dnawa niemoc «подагра»«ломота в костях»«тс.» ?
дна «хвороба» ?

де́нниця «перстач, калган, Potentilla erecta, Potentilla tormentilla» (бот.)

як назва лікарської рослини пов’язане з [дна] «матка» (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дна «матка» ?

день

походить з іє. *di-n- «ясний, блискучий», що є суфіксальним поширенням слабого ступеня кореня *dei- «ясніти, блищати», представленого в лит. dienà «день», лтс. dìena, прус. deinan (зн. в.) «тс.»;
іє. *dei-/di- з іншими суфіксами (-eu-, -u- іт. д.) засвідчене в назвах неба та богів: дінд. dyáuḥ «небо», лат. deus «бог», Jovis, Juppiter, гр. Ζεύς, а також у кімр. dyw «день», псл. diviti sę, укр. диви́тися;
споріднене також з дінд. dínam «день», ірл. denus «проміжок часу», гот. sin-teins «щоденний», лат. nūndinae (мн.) «9 днів, проміжок між двома торжищами»;
псл. dъnь «день»;
р. день, бр. дзень, др. дьнь, п. dzień, ч. den, слц. deň, вл. dźeń, нл. źeń. полаб. dan, болг. м. ден, схв. дȃн, слн. dán, стсл. дьнь;
Фонетичні та словотвірні варіанти

девни́ця
девни́чка
демни́ця
демни́чка «тс.»
дені́ти «тс.»
дені́чний
де́нний
де́нни́к «щоденник; загородка для худоби; [метелик Diurna Ж]»
денни́ця «ранкова зірка»
денни́чка
день-де́нички «з дня на день»
де́ньки «оденки»
де́ньщиця «чергова жінка в сім’ї, яка протягом дня обслуговує сім’ю за столом»
дивни́чка
дівни́цка
дне́вний
дне́вник «тс.»
дни́на
дни́нськи «щоранку»
дни́нцьки «тс.»
дні́вка «робочий день»
дні́ти «світати»
днова́ти «тс.»
днюва́льний
днюва́ти
дня́ми (присл.)
дня́ний
задня́ «вдень»
напередо́дні
оде́нки «зібрання жінок у зимові дні для рукоділля»
оде́нчичка «жінка, що прийшла на оденки»
оде́ньки «тс.»
передде́нь
передніва́ти
передо́день
поде́нка (ент.)
поде́нне
поде́нний
поде́нник
поде́нщик
поде́нщина
поде́нька «тс.»
уде́нішній
уде́нно
уде́нь
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дзень білоруська
ден болгарська
dźeń верхньолужицька
sin-teins «щоденний» готська
Ζεύς грецька
dyáuḥ «небо» давньоіндійська
dínam «день» давньоіндійська
дьнь давньоруська
denus «проміжок часу» ірландська
dyw «день» кімрська
deus «бог» латинська
nūndinae «9 днів, проміжок між двома торжищами» (мн.) латинська
dìena латиська
dienà «день» литовська
ден македонська
dan нижньолужицька
dan полабська
dzień польська
diviti праслов’янська
dъnь «день» праслов’янська
deinan «тс.» (зн. в.) прусська
день російська
дȃн сербохорватська
deň словацька
dán словенська
дьнь старослов’янська
диви́тися українська
den чеська
*di-n- «ясний, блискучий» ?
*dei- «ясніти, блищати» ?
*dei-/di- з іншими суфіксами (-eu-, -u- іт. д.) ?
Jovis ?
Juppiter ?
dan ?

дно

псл. dъno ( ‹*dъbno) «дно, глибина» (до семантики пор. також укр. у дну «всередину», др. дънѣ «всередині», дъну «тс.», изъ дъну «зсередини»);
споріднене з лтс. dubens «дно», dibens «дно, глибина», dibins «тс.»;
іє. *dhub-/dheub- «глибокий, видовбаний»;
у балто-слов’янських словах корінь поширений суфіксом -no-, без нього виступає ще в лит. dubùs «глибокий», dùbti «занурюватися», daubà «яр», лтс. daũba «тс.», dubt «занурюватися», прус. padaubis «долина», гот. dips «глибокий», нвн. tief, кімр. dwfn «тс.»;
з глухим кінцевим приголосним іє. *dhup- виступає в псл. dupa, укр. ду́ла, дупло́;
є спроби пояснити псл. *dъbno як наслідок метатези *bъdno, що зіставляється з н. Boden «дно; земля, ґрунт», гр. πυφμήν «дно, низ», дінд. budhnáḥ «тс.», ав. būnō «дно, глибина», bunō «тс.» (Zubatý St. а čl. І 294; Machek ESJČ 121; Holub–Кор. 103);
р. бр. м. дно, др. дъно, п. ч. слц. вл. нл. dno, полаб. dånü, болг. дъ́но, схв. днȕ, слн. dnò, стсл. дъно;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безде́нний
безде́нок «вулик без дна»
без́дна
бездо́нний
безо́день
безо́дній
ви́днити «вийняти дно»
видні́вка «бездонна бочка»
де́нниця «дошка в дні воза»
де́нце
денці́вка «сопілка з денцем»
денчи́ще «днище»
дне́нце «посуд для пиття»
дни́ти «вставляти дно»
дни́ця «поперечна дошка в колесі водяного млина»
дни́ще «дно; дошка, на одному кінці якої сідає пряля, вставляючи в другий гребінь чи куделю»
дни́щик «майстер, що виготовляє днища»
дні «всередині»
дну́ка «тс.; всередину»
до «до низу» (про складки на довгому одязі)
до́нний
задена́ти «вставляти дно»
заденчи́ти
задина́ти
задне́ний
задни́ти «тс.»
задно́ваний
оде́нки «залишки на дні»
оде́нок «копиця, стіжок на дерев’яній підстилці; дерев’яна підстилка під копицею, стіжком»
оде́ньки
передни́ти «поміняти дно»
піддо́н
піддо́нник
поде́нє «тс.»
поде́нок «тс.; нижня дошка у возі»
подо́нний
придо́нний
роздена́ти «виймати дно»
розденчи́ти
розди́нчити
роздни́ти
розднут́и
розідни́ти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
būnō «дно, глибина» авестійська
дно білоруська
дъ́но болгарська
dno верхньолужицька
dips «глибокий» готська
πυφμήν «дно, низ» грецька
budhnáḥ «тс.» давньоіндійська
дъно давньоруська
*dhub-/dheub- «глибокий, видовбаний» індоєвропейська
*dhup- індоєвропейська
dwfn «тс.» кімрська
dubens «дно» латиська
daũba «тс.» латиська
dubùs «глибокий» литовська
дно македонська
dno нижньолужицька
Boden «дно; земля, ґрунт» німецька
tief нововерхньонімецька
dånü полабська
dno польська
dъno «дно, глибина» ( ‹*dъbno)(до семантики пор. також укр. у дну «всередину», др. дънѣ «всередині», дъну «тс.», изъ дъну «зсередини») праслов’янська
dupa праслов’янська
*dъbno праслов’янська
padaubis «долина» прусська
дно російська
днȕ сербохорватська
dno словацька
dnò словенська
дъно старослов’янська
ду́ла українська
dno чеська
dibens «дно, глибина» ?
dibins «тс.» ?
-no- ?
dùbti «занурюватися» ?
daubà «яр» ?
dubt «занурюватися» ?
дупло́ ?
є ?
bunō «тс.» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України