ДЕВ'ЯНОСТО — ЕТИМОЛОГІЯ

дев'яно́сто

східнослов’янське слово, що відбиває, очевидно, псл. [*devenosъto], яке походить з іє. [*neuenə(d)ḱṃta] «дев’ять десятків», пор. лат. nōnāginta, гр. ἐνενήκοντα, гот. niuntēhund;
якщо так, то форма deven- продовжує іє. *neuṇ- (без -t-);
менш імовірні припущення Ржиги (ФЗ 1879 III 1) про походження др. *девяносто з *девять-доста (з дисиміляцією дн) та Ендзеліна (LP 1949 І 3), що виводив девяно́сто з *деся-до-съта;
р. девяно́сто, бр. дзевяноста, др. девяносто (з 1265 р.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

дев'яно́стий
девеносто (XIV ст.)
девяносто
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дзевяноста білоруська
niuntēhund готська
ἐνενήκοντα грецька
*девяносто з *девять-доста (з дисиміляцією д -- н)(LP 1949 І 3) давньоруська
девяносто (з 1265 р.) давньоруська
*neuenə(d)ḱṃta «дев’ять десятків» індоєвропейська
*neuṇ- (без -t-) індоєвропейська
nōnāginta латинська
*devenosъto праслов’янська
девяно́сто російська
nōnāginta ?
deven- ?
девяно́сто ?
деся-до-съта ?

дев'я́тий

псл. devętъ ‹ *devьn-tos;
споріднене з лит. deviñtas, лтс. devîts, devîtais, прус. newīnts, гот. niunda, гр. ἔνατος, ἔννατος, іон. εἴνατος, які зводяться до іє. *neuṇ-to-, що становить поширення формантом -to- основи *neuṇ-, засвідченої в лат. novem «дев’ять», дінд. náva, гр. ἐννέα, гот. niun, тох. ñu, вірм. inn «тс.», а також на слов’янському ґрунті, як гадають, у словах дев’яно́сто, дев’яси́л, др. Девягорескъ;
припускається, що іє. *neuṇ- пов’язане з *neu-os «новий»: коли рахунок вівся четвірками, з дев’яти починалася нова четвірка після двох перших;
звук d на початку основи в праслов’янській та в балтійських мовах з’явився в результаті дисиміляції n – n ›d – n (Schulze Kl. Sehr. 58; KZ 42, 27; Эндзелин СБЭ 88) або під впливом наступного desętъ (Persson Beitr. 504; Meйe ОЯ 31);
р. девя́тый, бр. дзевя́ты, др. девятыи, п. dziewiąty, ч. devátý, слц. deviaty, вл. dźewjaty, нл. źewety, полаб. dívǫtê, болг. деве́ти, м. деветти, схв. дèвēтū, слн. dēvĕti, стсл. девѧтыи, девѧта;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дев'ятери́к
дев'ятерико́вий
дев'яте́рни́й
де́в'ятеро
дев'яти́ни «поминки на дев’ятий день після смерті»
дев'яти́нний
дев'яті́рко «дев’ятеро»
дев'я́тка
дев'я́тник «дев’я́тий четвер після великодня»
дев'я́тня «бердо на дев’ять пасом»
дев'я́ту́ха «гречка, посіяна на дев’ятому тижні після великодня»
уде́в'ятеро
удев'ятьо́х
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дзевя́ты білоруська
деве́ти болгарська
dźewjaty верхньолужицька
inn «тс.» вірменська
niunda готська
niun готська
ἔνατος грецька
ἐννέα грецька
náva давньоіндійська
Девягорескъ давньоруська
девятыи давньоруська
*neuṇ-to- індоєвропейська
*neuṇ- пов'язане з *neu-os «новий» індоєвропейська
εἴνατος іонійський
novem «дев’ять» латинська
devîts латиська
deviñtas литовська
деветти македонська
źewety нижньолужицька
dívǫtê полабська
dziewiąty польська
devętъ праслов’янська
newīnts прусська
девя́тый російська
дèвēтū сербохорватська
deviaty словацька
dēvĕti словенська
девѧтыи старослов’янська
девѧта українська
devátý чеська
devîtais ?
ἔννατος ?
-to- ?
ñu ?
дев'яно́сто ?
дев'яси́л ?
дев'яти ?
desętъ ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України