ДЕБЕЛЯКА — ЕТИМОЛОГІЯ

дебе́лий «здоровий, міцний, товстий»

псл. debelъ, – споріднене з прус. debīkan «великий», двн. tapfar «важкий», дісл. dapr «тс.»;
іє. *dheb- «товстий»;
далі пов’язується з до́блесть, доба́, до́брий (Шанский ЭСРЯ І 5, 33; Горяев 83; ЭССЯ 4, 201–203; Mikl. EW 40);
сумнівне зближення (Кобилянський 3б. наук. праць І 78) з тур. (‹ар.) debdebili «пишний, урочистий»;
р. дебе́лый, бр. дзябёлы, др. дебелый «товстий, грубий», болг. дебе́л, м. дебел, схв. дèбео, слн. dêbel, стсл. дебелъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дебела́стий
дебеле́зний «дуже сильний»
дебеле́нний «великий, масивний»
де́белень «міцна людина, здоров’як»
дебелина́ «товщина»
дебели́ти «робити дебелим»
дебе́лість
дебелі́ти «ставати дебелим; поважніти; робитися твердим, черствим; пильно дивитися; дубіти, ціпеніти»
дебелі́шати «ставати більш дебелим»
дебелува́стий
дебелува́тий
дебелькува́тий
дебе́льшати «товстіти»
дебеля́ка «товста людина»
задебелі́ти «задубіти, затвердіти»
здебе́ла «товсто; щільно, міцно»
одебелі́ти «остовпіти»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дзябёлы білоруська
дебе́л болгарська
tapfar «важкий» давньоверхньонімецька
dapr «тс.» давньоісландська
дебелый «товстий, грубий» давньоруська
*dheb- «товстий» індоєвропейська
дебел македонська
debelъ праслов’янська
debīkan «великий» прусська
дебе́лый російська
дèбео сербохорватська
dêbel словенська
дебелъ старослов’янська
debdebili «пишний, урочистий» (‹ар.) турецька
до́блесть ?
доба́ ?
до́брий ?


Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.