ДЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

де (прислівник місця і часу)

псл. *kъ-de, займенниковий прислівник, який складається з питального займенникового кореня *kъ, наявного також у псл. *kъ-to, укр. хто, і частки або суфікса -de (‹*dhe);
споріднене з дінд. kúha (‹*kudha) «де», ав. kudā «тс.», а також лит. kur «тс.», що має іншу частку;
р. где, бр. дзе, др. къде, п. gdzie, ч. слц. kde, вл. (h)dźe, нл. źe, źo, болг. [де], къде́, м. каде, схв. гдȅ, слн. [gdè], kjè, стсл. къде;
Фонетичні та словотвірні варіанти

где
ігде́
нігде́
ніде́
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kudā «тс.» авестійська
дзе білоруська
де болгарська
kúha «де» (‹*kudha) давньоіндійська
къде давньоруська
kur «тс.» литовська
каде македонська
źe нижньолужицька
źo нижньолужицька
gdzie польська
*kъ-de праслов’янська
*kъ-to праслов’янська
где російська
гдȅ сербохорватська
kde словацька
gdè словенська
kjè словенська
къде старослов’янська
хто українська
къде́ українська
kde чеська
*kъ ?
-de (‹*dhe) ?


де (частка, що вживається в неозначених прислівниках і займенниках типу де́кілька, де́коли «іноді», де́котрий, [деоди́н] «декілька» Ж, де́хто, де́що, де́який)

результат видозміни просторової семантики питально-неозначеного прислівника де у виразах з первісним значенням «десь котрийсь», «десь хтось» і под;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
де «десь котрийсь» ?

а́дде «тут; ось, дивися»

складне утворення з вказівного елемента am-, який вважається паралельним до от, і прислівника де з можливим скороченням нововиниклого -дд- (-тд--дд--д-);
Фонетичні та словотвірні варіанти

аде́ «сюди» (виг.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
am- ?
от ?
і (-тд--дд--д-) ?
де (-тд--дд--д-) ?

а́зьдики «ось де, ось тут» (присл.)

складне утворення з частки ось і прислівника де, ускладнене суфіксом -ки, характерним для зменшено-підсильних форм прислівників в усно-розмовній мові (пор. тепе́рки, ту́тки і под.);
форма а́сьдики зам. о́сьдеки (пор. о́сьдечки) відбиває вимову ненаголошеного -е- як -и- і а- замість о-, перенесеного з форм, де воно, очевидно, виникло в закономірній для східнополіських говірок ненаголошеній позиції (напр., асьде́ ‹ось-де́);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ось ?
де ?
-ки ?
а́сьдики ?
о́сьдеки (пор. о́сьдечки) ?

а́нде «онде, там»

складний прислівник, що тлумачиться як результат злиття вказівної частки [*ан], співвідносної з он, і прислівника де (Німчук НЗ УжДУ 35, 45);
могло виникнути і внаслідок злиття частки а з прислівником онде;
Фонетичні та словотвірні варіанти

а́ндека «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*ан ?
он ?
де ?
а ?
онде ?

га́фній (хімічний елемент)

засвоєна наукова назва нлат. hafnium «тс.», що походить від Hafnia, латинської назви міста Копенгагена;
назву елемента створили в 1923 р. голландський хімік Дірк Костер і угорський хімік Д. де Гевеші;
р. га́фний, бр. га́фній, п. hafn, ч. слц. hafnium, болг. ха́фний, слн. háfnij;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
га́фній білоруська
ха́фний болгарська
hafnium «тс.» новолатинська
hafn польська
голландський російська
га́фний російська
hafnium словацька
háfnij словенська
hafnium чеська
де ?

геде́ «тут, осьде»

очевидно, складне утворення з давньої вказівної частки ге, наявної також у словах [гев] «тут, сюди», ген, і прислівника де;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ге ?
гев «тут, сюди» ?
ген ?
де ?

ге́зде «осьде»«тс.»

[ге́здечка ж, ге́здечки Ж, ге́сде, гесде-ó] «тс.»;
складне утворення, до якого входить давня вказівна частка ге, редукована форма с(з) вказівної частки се, яка міститься і в частці ось, прислівника де і, в частині форм, частки -(ч)ка, -(ч)ки, о;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ге українська
се українська
ось українська
де українська
-(ч)ка українська
-(ч)ки українська

ге́ндека «он там»

складна прислівникова форма, результат злиття прислівників ген, де і частки -ка (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ген ?
де ?
ка ?

де́била «щоденна, проста, незначна річ»

очевидно, утворене з де (присл.) і [бил] «був»;
щодо словотвору пор. били́ця «бувальщина»;
мотивація утворення неясна;
можливо, виникло на підставі буквального перекладу традиційного початку угорських казок hol volt, hol nem volt «де був, де не був»;
у такому разі вихідним значенням мало б бути «казка; брехні, пусті балачки; не варті уваги речі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

де́бела
де́белиця «тс.»
де́билиця
Етимологічні відповідники

Слово Мова
де (присл.) ?
бил «був» ?
били́ця «бувальщина» ?
volt «де був, де не був» ?
бути «казка; брехні, пусті балачки; не варті уваги речі» ?

деі́нде

результат поєднання прислівників де та інде, що часто вживалися в мові поруч (у староросійській мові зустрічається й индѣ гдѣ);
можливо, поширеність словосполучення в українській мові підтримувалася вживаністю його в польській;
р. ст. гдѣ индѣ, п. gdzie indziej, ст. gdzie indzie (XV ст.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

где
где (XVII ст.)
гдѣ
Етимологічні відповідники

Слово Мова
gdzie indziej польська
гдѣ російська
де ?
інде ?
гдѣ ?
gdzie indzie (XV ст.) ?

де́йкати «говорити, казати, поговорювати»

пов’язане з ст. дей «мов, мовляв», яке разом з р. де, п. ст. dzie «тс.», болг. де (частка) «же, ну» зводиться до псл. děti (dějati) «казати; діяти» (др. дѣти, дѣяти «тс.»);
Фонетичні та словотвірні варіанти

поде́йкувати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
де «же, ну» (частка) болгарська
зводить «же, ну» (частка) болгарська
dzie «тс.» польська
děti «казати; діяти» (dějati)(др. дѣти, дѣяти «тс.») праслов’янська
де російська
дей «мов, мовляв» ?
dzie «тс.» ?

дейне́ка «народний повстанець» (іст.)

запозичення з турецької мови;
тур. değnek «палка; удар палкою» походить від перс. дегäнäк «товста палиця, дрючок»;
назва була перенесена на повстанців, озброєних дрючками;
тлумачення укр. дейне́к як складного слова, що виникло із словосполучення де́ не яки́й (М. Костомаров, Гетманство Выговского, т. II, 72, за ним SW I 435), невірне;
тлумачення укр. дейне́к як складного слова, що виникло із словосполучення де́ не яки́й (М. Костомаров, Гетманство Выговского, т. II, 72, за ним SW I 435), невірне;
п. dejnek «козак», dejnak «тс.» (з укр.), болг. дегенек «палка; удар палкою», схв. (заст.) дегèнек «удар палкою»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

де́йна «тс.»
дейнега
дейне́к
дейнека (з XVII ст.; вперше дейне́ками, за Літописом Величка, було названо солдатів піхотного полку, організованого у 1657 р. і озброєного рогатинами, косами, дрюччям та ін.)
дейне́цтво
дейне́цький
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дегенек «палка; удар палкою» болгарська
дегäнäк «товста палиця, дрючок» перська
dejnek «козак»«тс.» (з укр.) польська
dejnak «козак»«тс.» (з укр.) польська
дегèнек «удар палкою» (заст.) сербохорватська
değnek «палка; удар палкою» турецька
дейне́к українська
де́ ?
не ?
яки́й ?

ді «а саме, власне, отже»

алегроформа, що виникла з *děje(tb) «говорить» (3 ос. одн. від děti «діяти; класти», звідки й укр. ді́ти, ді́яти);
значення «говорити, казати» виникло у děti на основі виразу děti imę «давати (букв. робити, покладати) ім’я»;
р. де (‹дѣ) «мовляв» (частка, вживана при передачі чужих слів), п. ст. dzie «тс.», болг. де «тс.» (частка, вживана у виразах типу ела де, кажи де), давніше дей, слн. [de, dei], стсл. дѣѥши «хіба (не)», дѣі «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дей «мов, мовляв» (1433)
дий «тс.» (XVII ст.)
дѣ «отже, власне» (XVIII ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
де «тс.» (частка, вживана у виразах типу ела де, кажи де) болгарська
dzie «тс.» польська
де «мовляв» (‹дѣ)(частка, вживана при передачі чужих слів) російська
de словенська
dei словенська
дѣѥши «хіба (не)» старослов’янська
дей українська
дѣі «тс.» українська
*děje(tb) «говорить» (3 ос. одн. від děti «діяти; класти», звідки й укр. ді́ти, ді́яти) ?
значення «говорити, казати» ?
imę «давати (букв. робити, покладати) ім’я» ?
dzie «тс.» ?

здебі́льш

складні прислівники, утворені з прийменника з, прислівника де та прикметникової основи бі́льш-ий;
первісно вживалося для характеристики вибирання предметів з якоїсь їх сукупності чи окремих часток речовини з її маси і означало «не все, а те, що більше» (таке значення ще зберігається в південноподільській говірці с. Писарівки);
Фонетичні та словотвірні варіанти

здебі́льша
здебі́льше
здебі́льшого
Етимологічні відповідники

Слово Мова
з ?
де ?
бі́льш-ий ?

куди́

псл. *kǫdy, *kǫda, утворене з кореня питального займенника *kъ, того caмого, що і в псл. *kъto, укр. хто, і часток -dy, -da, також займенникового походження, споріднених з псл. *kъ-de, укр. де, рос. укр. діал. да;
найімовірнішими відповідниками є прус. isquendau «звідки», лат. unde «звідки», inde «звідси»;
зіставлення з лат. quandō «коли, коли-небудь» (Walde–Hofm. II 398; Фасмер II 399) сумнівне;
p. куда́ [куды́], бр. куды́, др. куда, куды, п. kędy «де; куди», ч. kudy «яким шляхом», слц. kade «тс.; куди; де», полаб. vitkǫd «звідки», болг. къде́ «куди; де», м. каде «тс.», схв. куд «куди», кỳдā, «тс.», слн. kód «яким шляхом», стсл. кѫдоу «звідки; яким шляхом»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

куда «куди»
куда́й
куди́й
куди́йка «тс. »
куди́кало
куди́кати
кудо́ю «яким шляхом»
ніку́ди
ні́куди
нікуди́шній
поку́да «поки»
скуд «звідки»
ску́дова «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
куды́ білоруська
къде́ «куди; де» болгарська
куда давньоруська
unde «звідки» латинська
quandō «коли, коли-небудь» латинська
каде «тс.» македонська
vitkǫd «звідки» полабська
kędy «де; куди» польська
*kǫdy праслов’янська
*kъto праслов’янська
*kъ-de праслов’янська
isquendau «звідки» прусська
да російська
куд «куди» сербохорватська
kade «тс.; куди; де» словацька
kód «яким шляхом» словенська
кѫдоу «звідки; яким шляхом» старослов’янська
хто українська
де українська
да українська
куды українська
кỳдā «тс.» українська
kudy «яким шляхом» чеська
*kǫda ?
*kъ ?
-dy ?
-da ?
да ?
inde «звідси» ?
куда́ ?

о́нде «он, там, отам, ось там» (присл.)

псл. onъde, onъdě, складне утворення із займенникової основи on- «той» і частки -de, що входить також до складу псл. kъde, inъde;
в українській мові пізніше могло бути переосмислене як складне утворення з частки укр. он і прислівника де (‹ др. къде);
бр. [о́ньдзе], др. онъде, п. ст. і діал. ondzie, ч. слц. ст. onde, болг. м. схв. о́нде, слн. ôndi, стсл. онъдє;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ондего́
о́ндека
онде́лька
ондео́
о́ндечка
о́ндечки
о́ндєка
о́ндикаво «тс.»
ондо́
ондьо́
о́ньдо
Етимологічні відповідники

Слово Мова
о́ньдзе білоруська
о́нде болгарська
онъде давньоруська
о́нде македонська
ondzie польська
onъde праслов’янська
kъde праслов’янська
о́нде сербохорватська
onde словацька
ôndi словенська
онъдє старослов’янська
он (‹ др. къде) українська
де (‹ др. къде) українська
onde чеська
onъdě ?
on- «той» ?
-de ?
inъde ?
ondzie ?
onde ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.