ДЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

споріднене з дінд. kúha (‹*kudha) «де», ав. kudā «тс.», а також лит. kur «тс.», що має іншу частку;

псл. *kъ-de, займенниковий прислівник, який складається з питального займенникового кореня *kъ, наявного також у псл. *kъ-to, укр. хто, і частки або суфікса -de (‹*dhe);

р. где, бр. дзе, др. къде, п. gdzie, ч. слц. kde, вл. (h)dźe, нл. źe, źo, болг. [де], къде́, м. каде, схв. гдȅ, слн. [gdè], kjè, стсл. къде;

результат видозміни просторової семантики питально-неозначеного прислівника де у виразах з первісним значенням «десь котрийсь», «десь хтось» і под;

складне утворення з вказівного елемента am-, який вважається паралельним до от, і прислівника де з можливим скороченням нововиниклого -дд- (-тд- › -дд-› -д-);

форма а́сьдики зам. о́сьдеки (пор. о́сьдечки) відбиває вимову ненаголошеного -е- як -и- і а- замість о-, перенесеного з форм, де воно, очевидно, виникло в закономірній для східнополіських говірок ненаголошеній позиції (напр., асьде́ ‹ось-де́);

складне утворення з частки ось і прислівника де, ускладнене суфіксом -ки, характерним для зменшено-підсильних форм прислівників в усно-розмовній мові (пор. тепе́рки, ту́тки і под.);

могло виникнути і внаслідок злиття частки а з прислівником онде;

складний прислівник, що тлумачиться як результат злиття вказівної частки [*ан], співвідносної з он, і прислівника де (Німчук НЗ УжДУ 35, 45);

засвоєна наукова назва нлат. hafnium «тс.», що походить від Hafnia, латинської назви міста Копенгагена;

назву елемента створили в 1923 р. голландський хімік Дірк Костер і угорський хімік Д. де Гевеші;

р. га́фний, бр. га́фній, п. hafn, ч. слц. hafnium, болг. ха́фний, слн. háfnij;

очевидно, складне утворення з давньої вказівної частки ге, наявної також у словах [гев] «тут, сюди», ген, і прислівника де;

[ге́здечка ж, ге́здечки Ж, ге́сде, гесде-ó] «тс.»;

складне утворення, до якого входить давня вказівна частка ге, редукована форма с(з) вказівної частки се, яка міститься і в частці ось, прислівника де і, в частині форм, частки -(ч)ка, -(ч)ки, о;

складна прислівникова форма, результат злиття прислівників ген, де і частки -ка (див.);

очевидно, утворене з де (присл.) і [бил] «був»;

щодо словотвору пор. били́ця «бувальщина»;

мотивація утворення неясна;

можливо, виникло на підставі буквального перекладу традиційного початку угорських казок hol volt, hol nem volt «де був, де не був»;

у такому разі вихідним значенням мало б бути «казка; брехні, пусті балачки; не варті уваги речі»;

результат поєднання прислівників де та інде, що часто вживалися в мові поруч (у староросійській мові зустрічається й индѣ гдѣ);

можливо, поширеність словосполучення в українській мові підтримувалася вживаністю його в польській;

р. ст. гдѣ индѣ, п. gdzie indziej, ст. gdzie indzie (XV ст.);

пов’язане з ст. дей «мов, мовляв», яке разом з р. де, п. ст. dzie «тс.», болг. де (частка) «же, ну» зводиться до псл. děti (dějati) «казати; діяти» (др. дѣти, дѣяти «тс.»);

запозичення з турецької мови;

тлумачення укр. дейне́к як складного слова, що виникло із словосполучення де́ не яки́й (М. Костомаров, Гетманство Выговского, т. II, 72, за ним SW I 435), невірне;

тлумачення укр. дейне́к як складного слова, що виникло із словосполучення де́ не яки́й (М. Костомаров, Гетманство Выговского, т. II, 72, за ним SW I 435), невірне;

тур. değnek «палка; удар палкою» походить від перс. дегäнäк «товста палиця, дрючок»;

назва була перенесена на повстанців, озброєних дрючками;

п. dejnek «козак», dejnak «тс.» (з укр.), болг. дегенек «палка; удар палкою», схв. (заст.) дегèнек «удар палкою»;

значення «говорити, казати» виникло у děti на основі виразу děti imę «давати (букв. робити, покладати) ім’я»;

алегроформа, що виникла з *děje(tb) «говорить» (3 ос. одн. від děti «діяти; класти», звідки й укр. ді́ти, ді́яти);

р. де (‹дѣ) «мовляв» (частка, вживана при передачі чужих слів), п. ст. dzie «тс.», болг. де «тс.» (частка, вживана у виразах типу ела де, кажи де), давніше дей, слн. [de, dei], стсл. дѣѥши «хіба (не)», дѣі «тс.»;

первісно вживалося для характеристики вибирання предметів з якоїсь їх сукупності чи окремих часток речовини з її маси і означало «не все, а те, що більше» (таке значення ще зберігається в південноподільській говірці с. Писарівки);

складні прислівники, утворені з прийменника з, прислівника де та прикметникової основи бі́льш-ий;

псл. *kǫdy, *kǫda, утворене з кореня питального займенника *kъ, того caмого, що і в псл. *kъto, укр. хто, і часток -dy, -da, також займенникового походження, споріднених з псл. *kъ-de, укр. де, рос. укр. діал. да;

найімовірнішими відповідниками є прус. isquendau «звідки», лат. unde «звідки», inde «звідси»;

зіставлення з лат. quandō «коли, коли-небудь» (Walde–Hofm. II 398; Фасмер II 399) сумнівне;

р. куда́ [куды́], бр. куды́, др. куда, куды, п. kędy «де; куди», ч. kudy «яким шляхом», слц. kade «тс.; куди; де», полаб. vitkǫd «звідки», болг. къде́ «куди; де», м. каде «тс.», схв. куд «куди», кỳдā, «тс.», слн. kód «яким шляхом», стсл. кѫдоу «звідки; яким шляхом»;

псл. onъde, onъdě, складне утворення із займенникової основи on- «той» і частки -de, що входить також до складу псл. kъde, inъde;

в українській мові пізніше могло бути переосмислене як складне утворення з частки укр. он і прислівника де (‹ др. къде);

бр. [о́ньдзе], др. онъде, п. ст. і діал. ondzie, ч. слц. ст. onde, болг. м. схв. о́нде, слн. ôndi, стсл. онъдє;